Інсценізація, режисура, візуальна та музична концепції – з. а. України Ростислав Держипільський.
Сценографія – з. д. м. України Олександр Семенюк.
Пісенна режисура – Наталка Половинка.
Пластика – Андрій Кирильчук.
Художник по костюмах – Олена Андрійчук.
«Нація» – одна з найкращих вистав Західноукраїнського регіону. В її основі чотири невигадані новели від Марії Матіос про історичний період кінця 1940-х років. Історія перша «Юр’яна і Довгопол» – про сильні почуття між сільською жінкою, загнаною до колгоспу, та надзирачем-емгебістом. Це кохання чи ненависть так несамовито спалахує між ними? Друга історія «Прощай мене» про подружжя у криївці, які чекають народження свого первістка. Ось тільки час такий непевний, що смерть бува приходить раніше за життя… Третя історія «Вставайте, мамко!» про сім’ю Шандрів, які вирішили зіграти у хованки зі смертю! Щоб обдурити суворих комісарів та уникнути заслання до Сибіру, вони придумали розіграти похорон. Але навряд чи хтось міг передбачити, чим закінчиться ця «вистава»… У коротких сценах-інтермедіях старезна баба Юстина з новели «Не плачте за мною ніколи» оповідає кумедні історії-притчі про своїх односельців та бавиться мотанкою.
Мотанка – це стародавня лялька-оберіг. Вважають, що лялька-мотанка є посередником між живими й тими, кого на цьому світі ВЖЕ чи ЩЕ нема. Саме мотанка стає наскрізним образом вистави – з неї, як метелики із кокону, з’являються герої новел, у неї ж вони перетворюються, йдучи у небуття…
Ростислав Держипільський (режисер і директор Івано-Франківського театру) розповідає про «Націю»: «Чим більше ми їздимо, я все глибше аналізую тему «Нації», намагаюсь подивитися очима людей із Львова чи Києва, Кіровограда чи Полтави, Монреаля чи Торонто, Коломиї чи Херсона, Філадельфії чи Нью-Йорку – і я все більше стверджуюся у тому, що ані в «Солодкій Дарусі», ані в «Нації» нема жодної політики, кон’юктури, чи загравання із якоюсь із влад. Там є тільки правда. І я з усіх сил намагався уникнути зайвої політизованості… В першу чергу, я добивався, щоб у виставах цих була історична і, головне, людська правда, яка закладена у творах Марії Матіос, а вже моє завдання як режисера відшукати якісні мистецькі засоби, щоб передати це зі сцени, щоб зробити виставу європейського стилю і форми… Коли виїжджаєш за межі Західного регіону (де цим, зрозуміло, переймаються більше, бо немає жодної родини, якої б не торкнулася ця трагедія), і люди виходять із зали, кажуть: а ми й не знали, що так було. І вони виходять не озлоблені, не агресивні, не з якимись образами чи претензіями, а навпаки, із усвідомленням що невинні жертви були не тільки серед вояків ОУН-УПА, а й серед вояків радянської армії, чи простих людей, які народилися на Східній Україні, де вже була радянська влада.»
Інформація про виставу:
Прем’єра відбулася у березні 2010 року.
У 2011 році на XIII Регіональному фестивалі «Прем’єри сезону» (м. Івано-Франківськ) вистава стала лауреатом у трьох номінаціях: «Краща вистава фестивалю», «Краща режисура» (Р. Держипільський), «Краща жіноча роль другого плану» (О. Пасічняк – Юстина).
У 2011 року на XIII Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) «Нація» – лауреат у номінації «Краща вистава фестивалю».
Влітку 2011 році відбулися гастролі вистави у м. Жешові (Польща). Неодноразово «Нація» гралася на сцені Національного академічного драматичного театру імені І. Франка (Київ). Виставна – номінант на Національну премію імені Т. Г. Шевченка.
Інформація про авторів:
Марія Матіос. Поет, прозаїк, публіцист. З 2012 року – народний депутат України. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся» (2005 р.)Заслужений працівник культури України (2008 р.). Має титул почесного громадянина міста Чернівці.
Автор семи збірок поезії: «З трави і листя» (1982), «Вогонь живиці» (1986), «Сад нетерпіння» (1994), «Десять дек морозної води» (1995), «На Миколая» (1995), «Жіночий аркан» (2001), «Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007).
В доробку Марії Матіос прозові твори: «Життя коротке» (2001), «Нація» (2001), «Солодка Даруся» (2004), «Щоденник страченої» (2005), «Майже ніколи не навпаки» (2007), «Чотири пори життя» (2009) та ін.
Твори письменниці перекладені англійською, російською, польською, сербською, румунською, хорватською, італійською, німецькою, азербайджанською, японською, китайською, мовами, івритом. Друкувалися у Польщі, Австралії, США, Росії, Канаді, Китаї, Ізраїлі, Хорватії, Сербії, Німеччині.
Роман «Солодка Даруся» визнано найкращою з українських книг останнього 15-річчя незалежності, які вплинули на український світ.
Письменниця є переможницею конкурсу «Книжка року 2005» за роман «Солодка Даруся».
У 2007 році отримала Гран-прі конкурсу «Коронація слова» за роман «Майже ніколи не навпаки». Цей роман також став «Книжкою року 2007».
У 2008 році — переможниця конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза» за роман «Москалиця. Мама Маріца – дружина Христофора Колумба».
У 2009 році на V Київському міжнародному книжковому ярмарку книга «Москалиця» отримала державну нагороду – диплом першого ступеня в номінації «Бестселлер».
За книгами М. Матіос «Солодка Даруся», «Нація», «Майже ніколи не навпаки», «Мама Маріці – дружина Христофора Колумба» створені театральні вистави у Львові, Чернівцях, Івано-Франківську.
Ростислав Держипільський – заслужений артист України. Має три вищі освіти: історика, актора і управлінця. Зокрема, закінчив Львівський вищий державний музичний інститут ім. М. Лисенка при Львівському академічному театрі ім. М.Заньковецької (курс н. а. України, професора, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Богдана Козака). Як актор працював у Івано-Франківському обласному музично-драматичному театрі імені І. Франка, у театрі «Вільна сцена» (Київ). Випустив акторський курс в Інституті мистецтв при Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника – дипломна вистава «Солодка Даруся» була перенесена на сцену Івано-Франківського театру, а у 2009 році з ініціативи НСТД України режисера Ростислава Держипільського та виставу «Солодка Даруся» висунуто на здобуття найвищої нагороди України – Національної премії імені Т. Г. Шевченка.
З 2008 року Ростислав Держипільський очолює Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр імені І. Франка. Автор вистав: «Натусь» В. Винниченка, «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, «Солодка Даруся», «Нація» та «Майже ніколи не навпаки» за книгами М. Матіос та ін.
У 2011 році вистава «Солодка Даруся» була у гастрольному турне містами Канади та США, представляла Україну на міжнародному мистецькому форумі «Дні України в Польщі».
Наталка Половинка – лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка, актриса Львівського академічного театру імені Л. Курбаса. Багато років співпрацює із відомим польським театром Гардженіцє, активно займається вивченням голосових практик та голосоведення, а також ритуальним співом та різними техніками народного співу. Має авторський тренінг для акторів – саме ці набуті навички допомогли у створенні вистави.
Олександр Семенюк – заслужений діяч мистецтв України. Учень Даніїла Лідера. Більше двадцяти років працює Головним художником Івано-Франківського театру. Автор сценографії більше півсотні вистав у різних містах України та Росі