• Головна
  • RePost: як вільний простір у Добропіллі об’єднує творчість та гуманітарну допомогу, місцевих та переселенців, - ФОТО
15:30, 31 січня
Надійне джерело

RePost: як вільний простір у Добропіллі об’єднує творчість та гуманітарну допомогу, місцевих та переселенців, - ФОТО

Громадська організація «Твори Добропілля» з’явилася у 2019 році. Активісти раніше реалізовували проєкти разом з іншими організаціями, але зрозуміли, що прийшов час створювати свою. Власне, першим великим проєктом цієї організації й стала поява у Добропіллі простору RePost. Для придбання приміщення об’єдналися десятки інвесторів з поміж місцевих активістів та бізнесменів, а до ремонту та наповнення обладнанням долучилися сотні благодійників через різні ініціативи, що підтримали доборопільців. 

Початок нового етапу війни та обов’язкова евакуація населення Донецької області, здавалося б, поставила на павзу роботу громадського простору: більшість активістів виїхали з міста через питання безпеки. Але згодом до роботи RePost долучилися переселенці з інших міст Донеччини, Луганщини та Харківщини, і надання різноманітної гуманітарної допомоги вдалося поєднати з заходами для розвитку дітей та дорослих. 

Тільки надійні інвестори зі спільними цінностями 

Активісти «Твори Добропілля» мали бажання займатися дуже різноманітними питаннями: від проблем гендерної рівності та освіти в цьому напрямку до професійної медіації та навчання принципів неконфліктного спілкування між людьми. 

«Саме тоді й постало питання приміщення - потрібно було десь збиратися, щоб обговорювати плани, проводити заходи. Такий простір в громаді був життєво необхідним, щоб не залежати від дозволів органів самоврядування чи чиновників:  наприклад, бібліотека працює до 16 -17 години, а людям, що працюють, зручно зібратися ввечері, - пояснює одна зі співзасновниць організації Марина Кучеренко. - Ми хотіли мати місце, де можна просто зібратися випити каву, незалежно від того, з якої ти громадської організації. Бо це мала бути спільнота, яка створена людьми, що один одному довіряють». 

Так з’явилася ідея залучення інвесторів до придбання приміщення: кожен, хто хотів підтримати ініціативу, додав свої гроші та мав зобов'язання кожного місяця платить внески на розвиток RePost. Спочатку таких було п'ятеро, потім - 15, згодом - 27. 

«Ми долучали все більше людей, але однієї з важливих умов була аполітичність і релігійна нейтральність - у нашому просторі не можна було агітувати за якісь політичні сили чи проповідувати будь-яку релігію, - згадує Марина Кучеренко. - Також, щоб мати право інвестувати, потрібно було заручитися рекомендацією чинного інвестора або інвесторки. Нам було важливо, щоб це було коло людей зі спільною метою - об'єднання нашої громади через активізм та розвиток бізнесу».  

І вже через рік приміщення вільного простору приймало відвідувачів. У RePost, який своїми руками відремонтували місцеві волонтери та волонтерки за підтримки різних донорів, почали проводити майстер-класи, реалізували проєкт спільно з поліцією та дітьми, 36 різних мешканців громади пройшли навчання з протидії насильству. 

«Обирали ми найбільше мотивованих людей, серед яких були поліціянти, вчителі, психологи, активісти, підлітки, студенти, які потім самі проводили навчання у своїх колективах, - згадує деякі проєкти пані Марина. - Наприкінці 2021 року нам підтримали проєкт «З любов'ю до бабусь», де літні мешканки нашої громади разом з онуками мали готувати улюблені страви та брати участь у фестивалі. Це була така синергія об'єднання поколінь!»

У RePost вже закупили обладнання: холодильник, пічку, різне кухонне приладдя. Також мала запрацювати театральна майстерня, планували відкрити фотомайстерню. Але ці проєкти не реалізувалися через повномасштабне вторгнення. 

Це найстрашніше, що я бачила у житті 

У перші місяці, як і багато активістів по всій країні, добропільці поринули у волонтерство: RePost став центром плетіння сіток, тут збирали та видавали гуманітарну допомогу. Але коли оголосили масштабну евакуацію Донецької області, то майже усі активісти виїхали з міста, щоб убезпечити себе та своїх рідних.  

«І ми закрили RePost, а Гуманітарний штаб у Будинку культури залишився без працівників, бо усі виїхали. Тому я пішла працювати туди, стала керувати ним, потихеньку зібрала команду з тих людей, що залишилися у Добропіллі або приїхали до нас з інших населених пунктів, - розповідає пані Марина. - Тоді ми просто не мали фізичної можливості займатися простором RePost, щодня працюючи у Гуманітарному штабі. Було дуже складно: державної допомоги ще не було, ми видавали тільки те, що приходило від волонтерів, а за день за допомогою приходило 300-350 людей». 

Пані Марина згадує, як водночас закрилися всі аптеки в Добропіллі, і їм доводилося шукати, закуповувати та видавати ліки. І ті два місяці, аж допоки фармація не повернулася у місто, вона згадує як справжнє пекло.  

«Мабуть, це найстрашніше, що я бачила у своєму житті. Коли приходять люди та кажуть: я зараз помру, а винні будете ви, бо не дали мені ці ліки, - згадує жінка, розповідаючи про своє повне емоційне вигоряння під час інтенсивної волонтерської діяльності. -  Щоб хоч трохи відновитися, я поїхала на кордон, а повернувшись, почала працювати вже від нашої громадської організації». 

Коли підтримуєш когось, допомагаєш і собі

За цей час «Твори Добропілля» реалізували понад 15 проєктів з гуманітарної допомоги: видавали санітарно-гігієнічні засоби, продовольчі товари, підгузки, постільну білизну. Також вони створили інформаційний канал про гуманітарну допомогу, де переселенці, що їхали до Добропілля, могли отримати всю потрібну інформацію.

«Під час видачі гуманітарної допомоги ми відчули, що є потреба у психологічній підтримці людей, і почали шукати проєкти для реалізації, - каже пані Марина. -  Зараз така послуга  надається в рамках різних проєктів у RePost - як дітей, так і для дорослих. Через арттерапію, тілесні вправи, майстер-класи люди підходять до подолання страху війни». 

Також сформувалася група жінок «60+». Пані Надія Замараєва виїхала з Бахмута у 2022 році. 

Спочатку проживала в Дніпрі, а у 2023-м переїхала до Добропілля. Саме пані Надія керує колективом, у якому літні люди разом проводять святкування, різні тематичні заходи, майстер-класи, та відвідують заняття з психологинею.

«Як мені потім сказали, у мій будинок потрапила ракета... І тому доволі тривалий час я була у пригніченому стані. Поки не звернулася до психолога за підтримкою, - розповідає свою історію пані Надія. - У Добропіллі я теж хотіла знайти людей, з якими можна було б триматися разом, допомагати морально один одному. І, побачивши одного разу оголошення про RePost, я з вересня намагаюся за можливості займатися тут чимось корисним». 

Вона каже, що найближчого четверга для відвідувачок клуба відбудеться Година поезії, куди запросили місцеву поетесу. Пенсіонерка з гордістю каже, що вони все роблять разом -і місцеві, і переселенці. І це допомагає нам зблизитися. 

«У Добропілля я одна, знайомих та рідних не маю, тому таке спілкування для мене неоціненно», - зізнається вона. 

Пані Надія розповідає, що жінки самі придумують, чим займатися: перед новим роком робили ялинки, навчалися оздоблювати святкові віночки. Також жінки долучаються, коли йдеться про гуманітарну допомогу: фасують, записують, видають. 

«Це дуже потрібно для людей. Можливо, я ще б могла десь працювати, хоча й на пенсії, але зараз хочеться робити те, що під силу. Мені цікаво об'єднувати людей, хочеться кожному зробити щось приємне, - пояснює пані Надія свою активність, - Ми вже почали навіть планувати щось на майбутнє! Якщо порівнювати мій моральний стан у перший рік, коли я була розгублена та розбита, з ситуацією зараз, то мені стало набагато краще. Коли підтримуєш когось, ти допомагаєш і собі». 

Я відчула, що на мене чекали 

Вперше у Добропіллі з’явився осередок Пласту. Юлія Красік приїхала з Авдіївки в лютому 2022 року. Її син ходив там до Пласту, а вона була дотична до системи освіти: викладала історію в школі. Авдіївські пластуни часто запрошували Юлію на свої заходи: провести історичні гутірки, наприклад. Коли вони виїжджали на таборування в різні куточки України, вона теж з ними їздила, щоб допомагати з малечею.

«А в Добропіллі не було осередку Пласту, тому дівчата з Донецького округу запропонували мені відкрити його, - згадує Юлія. - Ідея сподобалася, бо я дуже ціную Пласт, та й для сина хотіла знайти друзів на новому місці. Коли ми влітку останній раз їздили до табору, він взяв своїх друзів з тутешнього двору. І їм так сподобалось, що, коли повернулися додому, усі разом почали просити мене зробити осередок у місті». 

Довелось вчительці пройти спеціальне навчання, а от приміщення для занять вона навіть не шукала: усі з громадські організації Добропілля між собою дружать, тому майже одночасно усі порадили саме RePost.

«Казали: вони класні, тебе точно гарно зустрінуть! В коли я прийшла, то відчула, що вони на мене чекали, - емоційно каже пані Юлія. -  Зараз у нас дві групи пластунів: новаки до 12 років і малі - по сім-вісім років. Зараз ми готуємося до нашої майбутньої подорожі, вивчаємо історію, географію, нещодавно ходили до парку, досліджували сліди. Вивчаємо першу медичну допомогу, як виживати в лісі, як на дерево залізти. Але все проходить як гра, інколи вони навіть не розуміють, що чомусь навчаються». 

Юлія каже, що такі заняття важливі не тільки у прифронтових містах. Бо Пласт - це національна скаутська організація, метою якої є виховання патріотичного налаштованою молоді. Недаремно майже усі дорослі пластуни зараз на фронті. Так було у Першу світову війну, так і зараз - свідомі та загартовані чоловіки першими стали на захист Батьківщини.

І навички, якими навчають у Пласті, в наших реаліях необхідні всім.

«Дітям усюди зараз не вистачає спілкування: кільки років вони були позбавлені живого спілкування — через пандемію та війну. А ще, навіть якщо вони щоденно не чують вибухів, все одно потребують психологічної підтримки», - каже жінка. 

Вибір кожного 

Співзасновниця простору RePost пані Марина ділиться досягненнями: каже, в їхньому приміщенні постійно проходять збори усіх, хто дотичний до роботи організації, на яких вони розмірковують над реалізацією нових ідей. Вона підкреслює, що в активізмі міста з'явилося багато нових людей -  події останніх двох років так би мовити, змусили проявити активність. І, власне, простір виявився дуже доречним для створення такої спільноти та розвитку громади. 

«У Добропілля повертаються люди. Місто стало зараз наче центром для всіх інших організацій, які можуть тут проводити зустрічі та заходи. Повертається, відновлюється та навіть створюється новий бізнес, - каже пані Марина. І додає -  У кожного свій вибір. Я зрозуміла для себе, що мені залишитися більш доцільно, ніж поїхати кудись та страждати. Тут я відчуваю, що роблю щось потрібне, важливе. Нам потрібно тут розвивати бізнес, підтримувати країну, платити податки, допомагати військовим та тим, хто виїхав з більш небезпечних районів. Але якби була сильна небезпека, я б вивезла свою сім'ю... Під окупацією, не дай Боже, я не залишусь стовідсотково».

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#RePost #Добропілля #ГО #переселенці #Донеччина
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...