«Портал у пекло» під Донецьком: чому «реструктуризація» шахт перетворюється на екологічну катастрофу, - ФОТО

Поки окупаційна адміністрація Донеччини звітує про «прихід інвесторів» та амбітні плани щодо збереження видобутку вугілля, сама земля під окупованим Донецьком починає буквально горіти. Нещодавні події в Петровському районі стали яскравим символом того, що відбувається, коли промислову безпеку та екологію змінюють на нескінченне «освоєння» бюджетів.

Петровський район: вогонь під ногами

На південно-західній околиці Донецька, поблизу Жилухівського кладовища, місцеві мешканці зафіксували моторошне явище. Через глибокі провали та тріщини в асфальті на дорозі видно язики відкритого полум'я. У соціальних мережах інцидент уже охрестили «порталом у пекло».

Причина цього явища цілком земна, хоч і катастрофічна — це ендогенна пожежа у підземних пластах або старих гірничих виробках шахти № 21, що розташована поруч.

 Коли шахти закриваються без належної консервації, у пустоти потрапляє кисень, що спричиняє самозаймання вугілля або метану.  Окрім провалів ґрунту, такі пожежі отруюють повітря продуктами горіння та роблять територію непридатною для життя.

Те, що вогонь вийшов на поверхню прямо біля цвинтаря та житлових масивів, свідчить про повну втрату контролю над станом надр.

Песимізм у цифрах: 75 шахт «на вихід»

На фоні палаючих доріг заяви представників окупаційної влади звучать як паралельна реальність. Голова «уряду ДНР» Андрій Чертков під час візиту на макіївську шахту «Горняк-95» озвучив ключові тези виживання галузі:

1. План видобутку: На весь регіон очікується лише 3 млн тонн вугілля на рік. Для порівняння: до війни лише одна потужна шахта могла видавати подібні обсяги.

2. Масова ліквідація: У так званому «Головному управлінні реструктуризації шахт» (ГУРШ) зараз перебуває 75 підприємств. Це шахти, які фактично припинили роботу.

3. Міфічні інвестори: Окупанти стверджують, що «інвестори зайшли на багато шахт», проте реальних прізвищ чи назв компаній, готових вкладати мільярди у занедбані та небезпечні об'єкти, не називають.

«Зараз найголовніше — не допустити падіння тих обсягів, які ми сьогодні видобуваємо», — заявляє Чертков. Проте за фасадом цих слів стоїть спроба втримати галузь від повного краху.

Екологічний блеф: водовідливи та реальність

Окупаційна влада запевняє, що на всіх 75 шахтах, які перебувають у стані «реструктуризації», працюють водовідливи, аби не допустити затоплення та екологічної катастрофи. Але випадок біля Жилухівського кладовища доводить протилежне.

Чому «реструктуризація» в "ДНР" — це вирок екології?

• Відсутність моніторингу: За підземними процесами (рухом газів, рівнем вод) ніхто належним чином не стежить.

• Економія на безпеці: Кошти, що виділяються на утримання шахт у безпечному стані, часто зникають у невідомому напрямку, поки обладнання знімається на металобрухт.

• Загроза отруєння: Окрім пожеж, існує ризик забруднення підземних вод важкими металами та виходу метану в підвали житлових будинків.

Вугільна галузь Донеччини під окупацією перебуває в стані керованого розпаду. Тим часом природа бере своє: земля провалюється і горить, нагадуючи, що за ігнорування законів промислової екології доводиться платити безпекою цілих міст.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”/SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України”/SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.