• Головна
  • Пушич: Ми йдемо за всіма трофеями, - ВІДЕО
15:07, 12 лютого
Надійне джерело

Пушич: Ми йдемо за всіма трофеями, - ВІДЕО

Пушич: Ми йдемо за всіма трофеями, - ВІДЕО

Головний тренер «Шахтаря» Маріно Пушич дав відеоінтерв’ю журналістці Ніні Живкович з Arena Sport TV (Сербія / Хорватія).

Текстову версію розмови оприлюднив офіційний сайт донецького клубу.

– Маріно, вам довелося зіграти проти «Шахтаря» в березні минулого року в Лізі Європи. Що ви тоді знали про «Шахтар»? Які були ваші перші враження?
– Саме так, до моїх обов’язків, зокрема, входив аналіз наступного суперника, тому я бачив «Шахтар» у кількох іграх і готувався до матчу 1/8 фіналу Ліги Європи, який ми провели з ними у Варшаві. У мене залишилося дуже хороше враження від клубу, я зміг зазирнути трохи глибше в тому, що стосується гравців, – і не тільки щодо їхньої гри, а й щодо конкретних якостей і характеристик. Важливим був наступний крок і наступне рішення.

– У той момент ви могли подумати, що станете тренером «Шахтаря»? Якби вам це хтось сказав, якими б були ваші перші думки?
– Якщо чесно, ні. Мої перші думки були б такими: це просто неможливо, тому що я проводив гарний період у «Феєнорді», умови для мене склалися прекрасні, я мав чудову посаду, мені подобалося там працювати. Отже, це здавалося просто неможливим.

– Раптом трапляється так, що Дарійо Срна запрошує вас очолити команду як тренер і пропонує можливість стати частиною клубу з Донецька, а в клубі досить хаотична ситуація, якщо говорити не тільки про структуру, а й про обставини, у яких він знаходиться. Ви самі згадували, що у вас за плечима був один успішний сезон, коли ви вивели «Феєнорд» на перше місце в турнірній таблиці Ередивізі, але все ж ви вирішуєте очолити «Шахтар» як головний тренер. Скільки часу знадобилося на ухвалення цього рішення, з ким ви радилися, щоб прийняти це запрошення?
– Перш за все, маю сказати, що спочатку я не розумів, що це питання до мене, я думав, Дарійо дзвонить мені, щоб порадитися зі мною щодо певних речей про клуб, футбол тощо. Колеги у футболі часто телефонують один одному, ставлять запитання про футбол, певні речі або гравців, різні ситуації, тож під час тієї розмови я вже зрозумів, що насправді це запитання до мене. Я був дуже здивований та спантеличений у той момент і запитав, чи така пропозиція справді можлива. З ким я радився? Я завжди раджусь із сім’єю, звісно: дружиною, братом, сестрою, батьками тощо, але мушу сказати, що передовсім раджусь із собою. Незалежно від того, підходить мені цей конкретний крок чи ні, я починаю нову історію лише разом з близькими людьми і ухвалюю рішення.

– Як ви зрозуміли, що перейти в «Шахтар» головним тренером буде правильним рішенням? «Шахтар» – це клуб із Південно-Східної Європи, що завоював багато трофеїв. Як ви вирішили очолити команду, яка переживає складний період?
– Вирішальною була розмова з Дарійо Срною та Сергієм Палкіним, коли я відчув енергію, їхнє бачення: вони вивчали мене максимально, знали про мене все, дуже добре знали, як аргументувати, чому я – саме та людина, рішення для них. Та енергія, ті гарні емоції, той зв’язок, який я відчував із ними, були для мене дуже важливі, вирішальні для того, щоб ми зробили наступний крок.

– Наступним кроком, який ви згадали, є те, що ви вирішуєте сісти на тренерську лаву, коли наступним суперником є найбільший опонент у групі – «Барселона». На той момент «Шахтар» знаходиться в такому становищі, коли попередній тренер, якого звільняють, не домігся впевненої гри. І от ви сідаєте на лаву і одразу зустрічаєте вашого найбільшого суперника. Ви могли не брати на себе цю відповідальність, але чому взяли?

– По-перше, це частина мого характеру, мені подобаються виклики, і я їх не боюся, по-друге, я прошу і вимагаю від своєї команди грати сміливо, грати в атаці і не ховатися, тому повинен бути прикладом. Ось чому я це зробив.

– Можете коротко пояснити, як це виглядало, коли ви вели команду в атаку? Тоді «Шахтар» забив один гол у ворота «Барселони», і у вас склалася особлива ситуація – ви грали від атаки, додали до гри свій голландський стиль.

– Це просто ДНК, я виріс у середовищі, де грали в красивий атакувальний, динамічний футбол. Потім це поглибилося і згодом розвинулося в Нідерландах, що мені допомогло. Я не хочу грати інакше, тому що як тренер я хочу насолоджуватися грою у футбол. Я думаю, що таким чином гравці також отримають задоволення від футболу, і я завжди хочу робити щось на максимальному рівні, давати щось красиве, щоб уболівальники бачили їхні здібності на полі, а для мене це все робиться через атакувальний футбол. Це не означає, що ми наївні, що пропускаємо багато голів. У інтерв’ю я сказав, що атакувальний футбол може вижити лише тоді, коли команда вміє добре захищатися, і це не означає, що ти захищаєшся на своїй половині, а означає, що ти захищаєшся високо на половині суперника, – і мені це подобається. Я люблю атакувати, пресингувати, бути активним та ініціативним у такій ситуації. Ситуація була такою, що ми брали більше й більше ініціативи, ми все краще й краще володіли м’ячем, ми більше й більше пресингували, ми грали якісніше й інтенсивніше. Коли ви відчуваєте, що суперник ламається, починається паніка, як це було в той момент, тому що ви також спостерігаєте за жестикуляцією на лаві суперника. Ми програли 1:2, погоджуюся, ми програли матч. Ви можете бути задоволені цією поразкою, але це також не є частиною мого характеру. Я думаю, що краще програти 1:5, ніж 0:1.

– Але ж з різниця голів...

– Яка різниця? Ти програв гру. Але я не збирався опускати руки. Оскільки я ще не знав певних моментів щодо складу команди, щодо окремих гравців, адже були зміни від часу останньої моєї зустрічі із «Шахтарем», то у тій грі в мене просто була одна думка в голові: що ми можемо грати з вісьмома нападниками, з гравцями, які вміють йти до мети і щось створювати. Від лінії до лінії воріт на Олімпійському стадіоні в Барселоні, напевно, близько 40 метрів, я підійшов і запитав, яких нападників ми ще можемо залучити з лави запасних? Усі були здивовані. Сказали, що є ще один-двоє, але що з ними робити? Я відповів, щоб усі розминалися, усі будуть задіяні. Треба спробувати переломити гру, спробувати виграти, я мав відчуття, що ми можемо виграти на виїзді. Адже ми були дуже близькі, створювали моменти, ми були на фінальній стадії... Досі чую жарти з цього приводу. Можливо, це було трохи екстремально. Гра з вісьмома атакувальними гравцями не означає перемогу, але однаково робили все, щоб перемогти. Я мав враження, що ми могли взяти там очко. Я переконаний, що, якби гра тривала довше, ми б зробили це.

– Характерно, що хоч ви і не знали хлопців, але дуже в них вірили. Ви обійняли свою посаду напередодні матчу з «Барселоною», але чи вірили в команду та її успіх?

– Саме так. Я сказав це команді на зустрічі, ми мали одну індивідуальну зустріч та одну групову, і я мав зустріч з певними гравцями, де мені дуже швидко довелося переконати їх у їхніх якостях, тому що я бачив ці якості, коли сам досліджував їх перед грою з «Феєнордом». Незважаючи на те, що вони тоді програли, вони мали бажання та амбіції показати себе на цьому рівні. Я намагався переконати їх, що вони гідні такого рівня, щоб вони виходили, хоробро билися і вистояли.

– Ви, хоча б несвідомо, дивилися на підсумкові результати матчу «Феєнорд» – «Лаціо»? Тим більше, що ви фактично готували роттердамську команду до цього поєдинку безпосередньо перед тим, як стати тренером «Шахтаря»?

– Звісно, дивився, і це було цікаво, тому що це була хаотична ситуація. У той момент, коли мені надійшла пропозиція від «Шахтаря» і постало питання про те, щоб стати тренером, я був на останніх приготуваннях до гри «Феєнорда» з «Лаціо» і одразу почав дивитися «Барселону». Я стежив і за «Барселоною», і за «Лаціо» одночасно. Подвійна робота в той час, тому що зрештою я повинен був бути готовий до «Барселони», а з іншого боку, я точно був готовий до «Лаціо». Тож авжеж я спостерігав і спілкувався зі своїми колегами. «Феєнорд» завершив ту гру перемогою з рахунком 3:0 і грав дуже добре, чому я також був радий. Специфічна і дуже хаотична ситуація, яка забирала в мене багато часу, оскільки я стежив за двома різними супротивниками. Я не тренер, який зосереджується тільки на деталях, я дивлюся чотири, п’ять або навіть шість ігор, усі 90 хвилин, тому це забирає чимало часу.

– Ви сказали в попередній розмові, що не спали добу перед приїздом до команди?

– Ні, ні. Я приїхав дуже пізно, того ж дня попрощався з «Феєнордом», провів останню співбесіду, повернувся додому, сів у машину, поїхав до Амстердама, а звідти полетів прямо до Барселони. Усе відбувалося дуже швидко, усе сталося за один день. Це дуже хаотично, ми прибули дуже пізно, близько 00:30, 01:30. Адреналін переповнював. Сповнений ідей, ти багато думаєш про промову, першу зустріч і таке інше, а крім того, у тебе є аналіз великої «Барселони» і ти будуєш тактику, щоб якісно їй протистояти. Отже, я дуже мало спав тієї ночі, так.

– Пізніше відбулася зустріч в Україні, де ви познайомилися з президентом клубу – Рінатом Леонідовичем Ахметовим. Якою була та зустріч?

– Я можу описати це лише одним словом, яке говорить усе: захоплюючою. Я отримав підтвердження, що вибрав правильний клуб. Я мав таке відчуття, коли спілкувався з Дарійо та Сергієм Анатолійовичем, а зустріч із президентом це лише підтвердила. Дивовижна людина, дивовижне мислення, велика любов до клубу, велика любов до України, українського футболу. Людина, яка має чудове бачення і глибоке знання футболу. Він мені дуже сподобався.

– Зустріч з ним також сприяла успіху в наступному матчі?

– Безперечно.

– Зараз ви маєте можливість проаналізувати попередні ігри. Повернімося до протистояння найсильнішій команді групи – «Барселоні». Великий тиск, але ви усвідомлюєте помилки, і відбувається поворот, коли «Шахтар» забирає три очки. Кажуть, що тиск породжує чемпіонів. Ви виходите на футбольну арену через великі двері, і після цього тріумфу вас оголосили головною персоною 4-го туру Ліги чемпіонів ще до його завершення. Наскільки цей матч вплинув на вашу впевненість як самостійного головного тренера і наскільки на команду?

– По-перше, якщо повернутися до деталей, які ми змінили, щоб досягти успіху в матчі з «Барселоною», то ми внесли корективи як у захист, так і в атаку – і це вийшло дуже добре. Вважаю, що команда провела героїчну гру на високому рівні у всіх сегментах футболу. Це номер один, і всі компліменти моїм хлопцям, які виконали фантастичну роботу. Як це вплинуло на мене? Я просто радий, що ми виграли гру, якщо чесно. Я був щасливий, що тактика спрацювала. Я був щасливий, коли побачив, наскільки щасливі люди в клубі та як багато для них означала ця перемога, я був дуже радий, тому що ця перемога дала нам змогу залишитися у єврокубках після зимової паузи, що було головною метою, важливою ціллю клубу на той момент. Тому про інші речі я геть не думав. Я просто такий – цілодобово перебуваю в певному тунелі і не виходжу з цього тунелю, допоки не прийде час відпочити. Усе інше довкола мене справді не цікавить. Тільки моя команда, робота і люди з клубу. Це просто проходить повз мене, як я можу це пояснити. Я цілковито в команді, весь у тому поєдинку, іншого я не помічаю.

– Якщо говорити про гру, чи вдалося на цьому прикладі реалізувати школу нідерландського футболу? Що дало результат?

– Так, гол, який ми забили, – це саме те, як ми хочемо грати: будувати гру від воріт, створювати перевагу. Маємо певні стратегії щодо цієї переваги – як заповнити певні частини поля, як робити багато пасів, у які зони заходити, щоб мати кращі умови, де наші нападники можуть зробити певну різницю. Той гол, коли ми володіли м’ячем півтори хвилини, з фантастичним завершенням, можливо, це вінець роботи в той момент. І я дуже цьому зрадів.

– Ви грали товариський матч у Японії з благодійною метою – представляли Україну та були її амбасадорами. Люди прийняли вас там. Наскільки важливо представляти Україну в нинішній ситуації? Які маєте враження від Японії?

– Передовсім дозвольте сказати про моїх гравців, про мою групу. Я вважаю, що вони герої. Звісно, справжні герої – на полях битв, вони воюють в окопах за свою країну, але також і ці хлопці, які за неймовірних обставин мають досягти певних результатів на високому рівні під тиском, щоб найкраще представити свою країну. Для мене вони теж герої, і я їм за це дякую.
Друга частина запитання – наша поїздка до Японії. Я думаю, що через спорт, а особливо через футбол, який неймовірно популярний у світі, країна може просувати себе і все, що вона хоче просувати найбільше. Ми інвестуємо в «Шахтар» і розвиваємо «Шахтар», щоб він був на певному рівні, щоб не тільки конкурувати з найкращими командами Європи, але й привертати увагу до ситуації в Україні на найвищому рівні, ситуації, яка все ще є катастрофічною, і щось робити з цією ситуацією. Це наше завдання як спортсменів і це одна з наших цілей як спортсменів – промотувати країну якнайкраще. Подорож була дуже важкою, адже вона дуже тривала, довелося робити дві пересадки, я думаю, це забрало близько 20 годин загалом, також ми відчули різницю часових поясів.

– Але вас так тепло зустріли, ми бачили це.

– Ми отримали фантастичний прийом. Завдяки японцям нас справді добре прийняли, ми мали всі умови. Так, мали проблеми з часовими поясами тощо, ми провели одне тренування, але в парку біля готелю, а не на стадіоні. Тому що я подумав, що ця команда і так довго подорожує. Ми постійно в дорозі. Ось ми нарешті приїхали до готелю після важкого періоду, роз’їздів і матчів – і нам знову треба сісти в автобус і їхати на тренувальний майданчик і там займатися... Ні. Я просто запитав, де найближчий парк, а найближчий парк був лише за дві хвилини від готелю. Я сказав: чудово, це наш тренувальний майданчик на сьогодні. Тому ми пішли в парк і трохи потренувалися, зробили розтяжку, нічого особливого, щоб відновити команду і додати нової енергії. Тому що, знов-таки, хоча це і товариський матч з благодійними цілями, але я хочу, щоб ми завжди грали в одному стилі, хочу, щоб ми представляли клуб і країну на найвищому рівні та якісно. Ми ставимося до гри максимально серйозно. Я дав усім шанс зіграти, там грали 22 футболісти, що зовсім непросто. Мабуть, найкращий комплімент для цієї команди, який ми отримали наприкінці, коли почули запитання від вашого колеги-журналіста (гра закінчилася з рахунком 2:2 у дружній манері): «Маріно, як це можливо, що зовсім інші хлопці, інша команда, грають у другому таймі майже в такий же футбол, у тому ж стилі в усіх сегментах, що й у першій частині?». Я дуже зрадів тому запитанню, бо це означає, що всі повністю розуміють і розвивають футбольні принципи, усі залучені в процес.

– Це ваші перші збори із «Шахтарем». Після двох місяців знайомства з командою ви маєте шанс цілковито вивчити хлопців, сканувати їх і дізнатися їхні звички. Реальні результати роботи тренера можна буде побачити після підготовчого періоду. Ви сказали, що будуєте новий «Шахтар», отже, який «Шахтар» нам слід очікувати найближчим часом?

– У баченні гри великих відмінностей не станеться: це буде, як завжди, атакувальний стиль, але ми намагатимемося покращити нашу інтенсивність гри з м’ячем і без нього. Тут ми повинні зробити певні зміни та певний прогрес. Зараз достатньо часу, щоб підготуватися в цьому сегменті, і ми, безумовно, зробимо крок уперед. Гнучкість у певних сегментах, наприклад, у побудові гри, це і є щось нове, і ми збираємося представити кілька нововведень. Постійна робота з однією командою, особливо цей підготовчий період, дає мені як тренеру змогу вносити певні деталі. Не можна вводити багато нових деталей, але кілька я розглядаю, аналізуючи хлопців перші два місяці, дивлюся, в яких сегментах нам потрібно зробити наступний крок уперед. Тож я щасливий, що ми тут уже місяць і що ми можемо спеціально тренуватися та працювати над цими сегментами.

– Чи будете ви працювати над ефективністю команди?

– Авжеж, ми така команда, ми завжди гратимемо на ще один гол. Щоб забивати більше, необхідно бути ще кращими у завершальній фазі атаки. Я вважаю, що ще є над чим працювати.

– Попереду на вас чекає великий матч у Лізі Європи. Цікаво, адже до цього не буде жодної офіційної гри і ви поїдете в Гамбург безпосередньо зі зборів.

– Так. Це, звісно, один з недоліків для команд – не мати офіційних поєдинків. Офіційні ігри дають набрати ритм до початку євроматчів. Безперечно, це недолік, але не треба шукати виправдання, тому що мені це не подобається. Це виклик, і через цей виклик ми маємо працювати, аби зробити все, щоб повернути це на нашу користь: завдяки готовності, завдяки свіжості, завдяки бажанню, а також завдяки прагненню грати на найвищому рівні перед повним стадіоном. Отже, це великий і цікавий виклик для нас.

– Якщо говорити про наступні матчі, то це два поєдинки в межах Ліги Європи, і цікаво, що ви зустрічалися з «Марселем» у фіналі Кубка Європи 1991 року. Ви були частиною «Црвени Звезди», яка тоді перемогла. Чи можете ви озирнутися трохи назад на той момент і ті події?

– Я був молодим гравцем, який тренувався з тим поколінням, і це було великою честю. Я багато чого навчився в них – у клубі, у тих гравців і тренерів. Це був дуже цікавий період і, безумовно, надзвичайно успішний. Вони були чудовими гравцями та чудовими людьми – усі, навіть не згадуючи когось окремо, насправді всі. Драган Джаїч був технічним директором, керував усім сегментом, усе було на світовому рівні. Зараз ми знову граємо з «Марселем». Це збіг, і я радію, що ми граємо проти них, тому що мені подобається грати проти сильних команд. Але той період у команді «Црвена Звезда» був незабутнім.

– Якщо говорити про нинішній «Марсель», то він не програвав із середини листопада у внутрішньому чемпіонаті. Ви, певно, уже проаналізували команду? Якої зустрічі очікуєте в 1/8 фіналу?

– Коли команда змінює тренера під час чемпіонату, а це вже третій тренер від початку сезону, то вона спершу в певному хаосі, допоки все не налагодиться, і вони вже на шляху до цього, адже виграли більшість поєдинків. Я помітив, що вони також змінили стиль гри, тож це все цікаві моменти, які ми маємо добре проаналізувати та знайти можливість їх обійти. У них дуже хороші індивідуальні футболісти, адже це «Марсель», зрештою, вони багато вкладають у цю команду. Не забувайте, що коли вони грали проти «Феєнорда» у півфіналі Ліги конференцій, вони все ще були на фінальному етапі європейського турніру. Якщо я не помиляюся, це клуб, який зараз посідає 5-те або 6-те місце в таблиці Ліги 1, що дуже добре, і має певні якості, щоб просуватися далі. Тому це буде дуже непростий матч. Це вимогливий суперник за певних обставин, особливо коли ти граєш на виїзді, в Марселі. Можу сказати, що це специфічні обставини, я знаю це з досвіду, але ми також маємо добрий вигляд. Це буде дуже цікава гра.

– Який ваш внесок у команду, чого бракувало раніше? Можливо, духу, морального стану чи фізичної підготовки?

– Мабуть, найкраща відповідь на це запитання: гравці та люди з клубу. Особисто я, коли приходжу в клуб, поринаю в цю справу, поринаю в усе. Усе має бути згідно з моїм баченням, мене не цікавить, що було, а що ні, мене цікавить те, що має бути в певний момент. Стиль гри, манера поведінки, манера роботи та певні розумові здібності, структура гравців і так звана хоробра гра, підхід до матчів. Це все, що я хочу бачити, не окремо, а разом.

– Якщо говорити про чемпіонат, УПЛ, то дивимося на поточний стан турнірної таблиці, де «Шахтар» після завершеної половини сезону посідає 4-те місце, хоча має два матчі в запасі. Уболівальники звикли до домінуючого «Шахтаря», навіть якщо брати частину сезону. Які у вас амбіції?

– По-перше, ця позиція в таблиці зараз неактуальна. Місця розподіляються десь у березні та, ймовірно, у квітні. Після цього визначається остаточна класифікація. Ця команда похитнулася в чемпіонаті за балансом очок, нам усе ж таки вдалося підняти його до певного рівня, ми йдемо на першому місці за кількістю ймовірних очок. Звісно, ми повинні виграти ці дві відкладені гри, але за кількістю ймовірних очок ми на першому місці. Це особлива ліга, вимоглива. Що сталося? Дві провідні команди, такі як ми і «Динамо», які традиційно завжди домінували і боролися за титули, більше не є командами, які можуть інвестувати в топгравців, які одразу зробили б різницю. Зараз ситуація не така, однак традиційно нижчі за них команди теж є серйозними колективами. Їх десь чотири-п’ять, вони посилилися, стали набагато кращими. Таким чином ця група розширилася з двох до точно п’яти, шести і навіть семи опонентів. Ліга стала дуже конкурентною.

– І складною. Зараз ви змагаєтесь у Лізі Європи, раніше – у Лізі чемпіонів, тоді як інші клуби виступають тільки в Прем’єр-лізі.

– Так. Це, безумовно, дуже добре для нас, тому що ми хочемо якомога довше залишатися у Європі, адже це подіум, де ми всі хочемо грати і бути присутніми, однак ми багато подорожуємо, витрачаємо купу часу й енергії. Звісно, інші команди в чемпіонаті мають певну перевагу щодо свіжості, планування тощо. Але це не має бути для нас виправданням – обставини складні, так, ми багато подорожуємо, це забирає багато сил, проте я завжди запитую: що в цей момент, за цих обставин ми можемо зробити найкраще, щоб отримати результат? Я думаю, що, як і кожен спортсмен, кожен амбітний тренер, маємо виходити і грати на максимум. Ми йдемо за всіма трофеями.

– Готуєтеся виграти Кубок України? «Шахтар» не піднімав цей трофей із 2019 року.

– Так, це дуже довгий період, і я вважаю, що це дуже важливий трофей, тому що це трофей, який одразу дає тобі вихід на європейську арену. Ми у півфіналі, тож точно хочемо виграти.

– Наступне запитання, на яке ви вже частково відповіли, стосується роботи з керівництвом «Шахтаря». Чи можете ви поділитися з нами враженнями від вашої роботи з Дарійо Срною та Сергієм Палкіним?

– Враження дуже хороші. Як я сказав на початку, важливе те перше відчуття, чи є у вас зв’язок з людьми. Я це відчув на початку роботи з ними обома, тому це свого роду основа наших стосунків, нашої спільної роботи. Спілкування важливе, відстань між нами невелика, ми зустрічаємося, розмовляємо та ухвалюємо рішення дуже швидко. Для тренера дуже важливо, щоб керівники клубу розділяли твоє бачення, і я відчуваю це. Так і є. Я відчуваю підтримку людей, яким справді потрібно керувати клубом у важких умовах, який від 2014 року не має дому і постійно десь гостює (йдеться про стадіони), щоб утримувати клуб на такому рівні. Мене це захоплює. І я відчуваю це, розмовляючи з ними, щодня працюючи разом і ухвалюючи рішення. Тому я дуже радий співпраці з ними обома і сподіваюся, що це триватиме дуже довго.

– Нарешті повернімося до того, про що ви згадали трохи раніше. Клуб працює в жахливих умовах, важких умовах, але вдається тримати мотивацію, а також мотивувати команду і керувати нею за цих обставин. Ці гравці певною мірою, як ви сказали, є героями, і вони борються з багатьма речами, яких їхні колеги навіть не можуть уявити або не можуть уявити ці ситуації в даний момент. Завершимо це інтерв’ю посланням, щоб підбадьорити футболістів й уболівальників «Шахтаря»?

– Наші ігри, наші результати на європейській арені в Лізі чемпіонів, можливо, найкраще відображають роботу всіх цих людей. Можливо, також це є відображенням підтримки всіх уболівальників, тому що весь світ це бачить і весь світ це цінує. Я думаю, що це найкращий комплімент для людей, які працюють у клубі, для нашого керівництва, для нашого президента і, водночас, для всіх наших уболівальників.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Шахтар #Пушич
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Оголошення
live comments feed...