Призов на окупованих територіях України є воєнним злочином росії

На тлі того, як росія активізує зусилля з поповнення лав своїх збройних сил, Україна й надалі розслідує діяльність та притягує до відповідальності осіб, причетних до призову мешканців окупованих територій до російської армії.

Порушення Женеської конвенції

Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни забороняє залучати людей на захоплених територіях до армії.

Однак, за словами Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, це «є прямим порушенням прав людини та норм міжнародного гуманітарного права», яке стало звичним явищем на окупованих територіях.

«Наразі ми спостерігаємо, що Росія системно відтворює практики, які міжнародні трибунали вже визнавали воєнними злочинами», – заявив Лубінець.

Одразу після анексії Криму та окупації частини Донецької та Луганської областей у 2014 році російська влада почала систематично призивати українських чоловіків до своєї армії.

Чоловіків, які мешкали на півострові, призивали до збройних сил Росії, а чоловіків зі східних регіонів – до підрозділів так званих самопроголошених "ДНР і ЛНР," які контролювались російськими силовими структурами.

«Після повномасштабного вторгнення вона формує “військові комісаріати” на тимчасово окупованих територіях, примушує чоловіків вступати до окупаційних збройних формувань, використовує мобілізацію як метод контролю та асиміляції населення», – пояснив Лубінець.

Призов чоловіків з Херсонської та Запорізької областей був формалізований у 2024 році, коли всі окуповані українські регіони були включені до складу Південного військового округу Росії. Мешканців зобов'язали отримати російські паспорти, а чоловікам віком від 18 до 30 років почали роздавати повістки для проходження строкової служби.

Хоча військовий набір традиційно відбувався в рамках осінньої та весняної кампаній, указ, підписаний російським диктатором путіним 29 грудня 2025 року, з 2026 року зробить призов цілорічним процесом.

Позиція волонтерів

«Ніякий це не призов, усі ці події можна назвати мобілізацією. І вона триває з осені 2022 року. Мобілізація просто змінює свою форму», – таку думку висловив IWPR представник російського антивоєнного руху «Идите лесом» Іван Чувіляєв. «В якийсь момент розкидались грошима і заманювали людей, у яких були фінансові проблеми. В якийсь момент вирішили сконцентруватись на зеках і людях, які знаходяться в СІЗО. Зараз вирішили сконцентруватись на призовниках».

Волонтери «Идите лесом» допомагають чоловікам уникнути служби в російській армії або стати дезертирами і не брати участі у війні проти України. 

Чувіляєв пояснив, що під час призову новобранців часто примушують підписувати контракти і це дозволяє відправляти їх на війну проти України. Такий підхід застосовують і до чоловіків з окупованих територій, навіть якщо вони живуть уже в інших місцях.

«Їх призивають у Москві, Санкт-Петербурзі, де завгодно. У них вже є російський паспорт, якась нова реєстрація, прописка, – продовжив він. – Були такі випадки, що людина з Донецька, а її загнали на строчку і на контракт намотали у Калінінграді, Бєлгороді чи ще десь».

Росія планує призвати до своїх збройних сил 261 тисячу чоловіків. Скільки з них буде з окупованих територій України, не повідомляється.

За даними українського Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, за час повномасштабної війни Росія залучила до лав своєї армії 46 327 чоловіків із тимчасово окупованих територій України.

Секретар Координаційного штабу Дмитро Усов заявив, що значну кількість з цих мобілізованих відправили воювати проти сил оборони України у лавах російської окупаційної армії. У Координаційному штабі стверджують, що кожен шостий з тих хто потрапив у полон і зараз перебуває в українських таборах є громадянином України.

Кримінальні провадження

З початку повномасштабного вторгнення було зареєстровано 26 кримінальних правопорушень за фактами примусової мобілізації громадян на окупованих територіях України, повідомили IWPR в Офісі Генерального прокурора України.

«У кримінальних провадженнях вказаної категорії повідомлено про підозру 22 особам. До суду направлено обвинувальні акти щодо 14 осіб, за результатами судового розгляду судами винесено два вироки», – зазначив речник.

Один із вироків стосується Олександра Кабашного, де-факто російського військового комісара міста Феодосія та Кіровського району Криму, якого Дарницький районний суд Києва у квітні 2023 року засудив до восьми років позбавлення волі за підписання повісток цивільним мешканцям півострова. Оскільки військовий комісар перебував на окупованій території, розгляд справи відбувався заочно (in absentia). У 2024 році справа дійшла до Верховного суду, який залишив вирок незмінним.

У прокуратурі Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, яка представляла сторону обвинувачення, IWPR заявили, що «вказана постанова Верховного суду за матеріалами прокуратури автономії є однією з двох перших постанов, якою сформовано позитивну судову практику у справах за фактами вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 438 Кримінального кодексу України щодо незаконного примусового призову цивільного населення окупованих територій на строкову службу у збройних силах держави-окупанта».   

Інший вирок також стосується російського військового комісара з окупованого Криму, Костянтина Качарова. На момент скоєння злочину він був воєнкомом Сімферопольського району та міста Алушта. У суді було доведено, що Качаров розробляв плани та організував проведення п'яти призовних кампаній, таким чином примушуючи цивільне населення півострова служити в російській армії. За це він 30 січня 2023 році отримав 11 років позбавлення волі заочно. Це був перший вирок в Україні за таким обвинуваченням.  

Головна складність у розслідування подібних справ – відсутність доступу до окупованих територій, це негативно впливає на оперативність та фактично унеможливлює проведення розшукових дій.

«Також проблемним питанням є складність в отриманні доказів про вчинені кримінальні правопорушення, оскільки більшість свідків та потерпілих постійно проживають на тимчасово окупованій території АР Крим і не виїжджають на материкову частину України», – заявили прокуратурі.

Ці провадження проводяться за відсутності обвинувачених, а у вироках вказано, що засуджені почнуть відбувати покарання з моменту їхнього затримання.

«Особа, яка вчинила воєнний злочин і була засуджена, може у певний момент потрапити в український полон і одразу буде відбувати покарання», – повідомила IWPR Онисія Синюк, керівниця аналітичного напрямку Центру прав людини ZMINA. «Або ця особа виїде з Росії до іншої країни і може бути затримана та видана Україні для відбування покарання. Також такі вироки можуть мати охолоджуючий ефект. Щоб люди знали, що їх очікує відповідальність».

Російська влада відкидає всі звинувачення, називаючи призов на окупованих територіях стандартним процесом у межах власного законодавства.

Однак Синюк стверджує, що розслідування цих злочинів має велике значення і може допомогти притягнути до відповідальності не лише воєнкомів, а й військове та політичне керівництво Росії.

«Комісари у процесах мобілізації не діють за власним переконанням, власною ініціативою, вони виконують державну політику Росії, яка спускається з найвищих політичних кіл», – сказала вона. «В кінці кінців, укази про оголошення строкового призову на окупованих територіях підписуються особисто президентом Росії. Ці справи можуть стати тим контекстом, який потрібен для доведення провини найвищого політичного керівництва».

Матеріал підготовлений Веніаміном Трубачовим. Оригінал матеріалу розміщений на сайті IWPR