Травматологія — це розділ медицини, що займається вивченням, діагностикою, лікуванням та профілактикою травм опорно-рухового апарату: кісток, суглобів, зв’язок, сухожиль і м’язів. Основні завдання травматології – це лікування переломів, вивихів, забоїв, розтягнень; надання першої допомоги під час травм; відновлення функцій пошкоджених частин тіла; профілактика ускладнень після травм (наприклад, деформацій або втрати рухливості); іноді — планові оперативні втручання (ортопедична травматологія).

Методи лікування у травматолога

Лікар травматолог — це медичний фахівець, який займається діагностикою, лікуванням, профілактикою та реабілітацією травм опорно-рухового апарату. Це може включати кістки, суглоби, м’язи, зв’язки, сухожилля та нерви, що забезпечують рухливість тіла.

Лікування травм у травматолога зазвичай поділяється на два основних підходи: консервативний та хірургічний. Кожен з них має своє застосування залежно від типу травми, тяжкості пошкоджень, загального стану пацієнта та інших факторів.

Консервативні методи лікування

Консервативне лікування — це методи, які не потребують оперативного втручання. Вони використовуються в тих випадках, коли травма не має серйозних ускладнень, і можна обійтися без хірургічних маніпуляцій. До них відносяться:

1. Іммобілізація. Це основний метод лікування переломів, вивихів та інших травм, коли необхідно зупинити рух пошкодженої частини тіла, щоб забезпечити загоєння. Найчастіше застосовуються гіпсові пов’язки, шини, лангети або спеціальні ортези. Іммобілізація допомагає запобігти рухам, які можуть погіршити ситуацію або заважати процесу загоєння.

2. Медикаментозне лікування. Для полегшення болю та запалення пацієнтам можуть призначати знеболювальні та протизапальні препарати. За наявності гематом або набряків можуть бути призначені препарати для зменшення запалення.

3. Фізіотерапія. Після травм і операцій фізіотерапевтичні методи можуть бути дуже ефективними для відновлення рухливості та зменшення болю. Це включає електрофорез, магнітотерапію, УВЧ, лазерну терапію, масаж, термальні процедури (гарячі або холодні компреси). Всі ці методи покращують кровообіг, прискорюють процес загоєння, знижують біль і набряки.

4. Лікувальна фізкультура (ЛФК). Коли перелом чи вивих починають загоюватися, важливо почати легкі вправи для відновлення рухливості суглобів та зміцнення м’язів. ЛФК може бути корисною як під час реабілітації після травми, так і після операцій. Вправи допомагають підтримувати тонус м’язів, покращують еластичність тканин і прискорюють відновлення функцій кінцівки.

5. Постійний моніторинг і спостереження. У багатьох випадках консервативне лікування передбачає регулярне відвідування лікаря для контролю процесу загоєння травм. Це може включати регулярні рентгенографії для перевірки, чи правильно зростаються кістки або чи немає ускладнень.

Хірургічні методи лікування

Хірургічне втручання зазвичай необхідне в складних випадках, коли консервативне лікування не дає бажаного результату, або коли травма настільки серйозна, що її неможливо ефективно лікувати без операції. Розглянемо детальніше:

1. Операції на кістках і суглобах. За складних переломів, особливо коли кістки сильно зсунуті, застосовуються операції для їхнього вправлення та фіксації. Хірург може використовувати металеві пластини, шурупи, штифти або інші імпланти для стабілізації кісток і запобігання їх подальшому зсуву. Операція допомагає забезпечити правильне зрощення кісток і зменшує ризик ускладнень, таких як інфекції чи неправильне зростання кісток.

2. Операції на м’яких тканинах. Вивихи або травми зв’язок, сухожиль чи м’язів можуть вимагати хірургічного втручання для відновлення їхньої цілісності. Пошкоджені зв’язки можуть бути зашиті, а сухожилля — зшиті для забезпечення нормального функціонування суглоба.

3. Протезування суглобів. У випадках сильних ушкоджень суглобів, таких як артрит або остеоартроз, може бути рекомендовано протезування суглобів. Це хірургічне втручання передбачає заміну пошкодженого суглоба на імплант, щоб зменшити біль і відновити рухливість. Це зазвичай проводиться в старшому віці або після серйозних травм, що призвели до незворотних пошкоджень суглоба.

4. Реабілітаційні операції. Після основної хірургії (переломів, протезувань або складних пошкоджень м’яких тканин) може знадобитися додаткове хірургічне втручання для корекції деформацій або для усунення наслідків травми (наприклад, для виправлення асиметрії кінцівок або відновлення функції суглоба).

5. Інтервенційні методи. В деяких випадках хірурги застосовують мінімально інвазивні методи, як-от артроскопія (хірургія за допомогою маленьких розрізів і відеокамери), для лікування травм суглобів або пошкоджень менісків. Це дозволяє швидше відновлюватися після операції, зменшувати ризик ускладнень і скорочувати час реабілітації.