• Головна
  • Роберто Де Дзербі: Коли я бачу, що чемпіонат Росії триває, у мене закипає кров. Вони грають, а нас бомблять
19:52, 18 березня
Надійне джерело

Роберто Де Дзербі: Коли я бачу, що чемпіонат Росії триває, у мене закипає кров. Вони грають, а нас бомблять

Головний тренер віцечемпіона України донецького "Шахтаря" Роберто Де Дзербі поділився спогадами про початок агресії Росії в Україну.

Італійський фахівець дав широке інтерв'ю La Gazzetta dello Sport, інформує Lb.ua.

"З грудня були новини про пересування російської армії. Але нас заспокоювали: це все велика гра, 190 тисяч солдатів недостатньо для вторгнення в країну з 42-мільйонним населенням. Проте посольство Італії зв'язалося з нами, щоб організувати план евакуації, оскільки ми тоді були в Туреччині.

Ми повернулися зі зборів в Анталії 19 лютого. Треба було летіти над Чорним морем, а там були російські навчання. Тривожний знак", – заявив Де Дзербі.

"Ми прилетіли до Києва, зупинилися в готелі: додому я не поїхав, було погане передчуття. У понеділок, 21 лютого, Путін провів ту неправдиву пресконференцію: цинічну, нахабну, він сказав, що Україні немає сенсу існувати, а ще заявив про визнання так званих республік Донбасу.

Усе одно думали, що на цьому ситуація зупиниться. Уранці 23 лютого ми провели тренування, було вже не так спокійно: в офісі ми мали карту з виділеними лініями маршруту руху в бік Польщі, Словаччини та Румунії. О 17:00 надійшло аудіоповідомлення з посольства Італії: терміново залишити країну. Повторно у WhatsApp о 20:27", – зазначив наставник "гірників".

"Я зателефонував спортивному директору Срні. Сказав, що нам радять їхати. Мені казали, що я можу поїхати, але не було рішення про призупинення чемпіонату, тож я вирішив залишатися. Срна мене заспокоював: на 70% у суботу матч у Харкові відбудеться. Усе чудово. Ми пішли спати в готелі, але о 5-й ранку нас розбудили вибухи.

Насправді я не турбувався про влучення ракети в готель. У перші дні цілі були військовими. Я боявся тікати. Навколо корки. На заправках закінчувався бензин, закінчувалися їжа та питво. Ризик був у тому, щоб простояти три дні в корках.

Ми були замкнені в готелі з четверга до неділі, спали на -1 поверсі готелю, сто чоловік з матрацами на підлозі. Дві-три години ночами. Одягнені", – згадує італієць.

"У суботу поїхали бразильці. Із дружинами, дітьми, сім'ями. Незадовго до комендантської години. Зустріч з ними була емоційним моментом. Я та мої помічники були для них старшими братами.

У неділю нам сказали, що о 13:00-13:30 буде поїзд, який відвезе нас до Львова. За 10 хвилин ми запакували багаж. Троє озброєних солдатів забрали нас у готелі, відвезли машиною. Місто було порожнім.

На вокзалі чекали годину під навісом поряд із солдатами. До Львова їхали 9 годин. Там був небачений бардак: люди, які приїхали звідусіль, багато іноземців. Пересіли до мікроавтобуса, до якого намагалися пробратися інші люди, які бажали врятуватися.

Нас відвезли одразу в бік Угорщини: шлях до кордону зайняв 6-7 годин. О 5-й годині ранку нас завезли до ресторану, щоб поснідати в очікуванні проїзду до Угорщини, де ми пересіли на автобус "Ференцвароша" і поїхали до Будапешта, а потім – до аеропорту, звідки вилетіли до Бергамо", - повідомив Де Дзербі.

"Коли я бачу, що чемпіонат Росії триває, у мене закипає кров. Вони грають, а нас бомблять. Це не чесно. І ніхто з гучних імен у російському спорті не висловився проти війни. Іноді говорити публічно – обов'язок.

До мене зверталися деякі клуби з-за кордону, але я навіть не хотів говорити про це. Так, ми отримали листа, яким клуб нас "звільняє". Але зараз моє серце не на місці. Я не можу думати про іншу команду.

Сім місяців я провів у країні, за десять днів цього не скасуєш. Навпаки: якщо рано чи пізно відновиться чемпіонат України, я хотів би провести ще рік у "Шахтарі", якщо вони ще забажають цього. Мої пріоритети абсолютні: я чекаю, доки з'явиться шанс повернутися.

Хоч би яка команда була, навіть без бразильців, навіть якби ми не змогли більше постійно перемагати. Для мене це було б важливо. Тому що нас змусили тікати, як злодіїв, але ми працювали. Злодії, злочинці – це росіяни, які до нас вторглися", – зазначив коуч "Шахтаря".

"Раніше я не розумів українців, бо був занурений у футбол. Холодні, замкнені, підозрілі. Але ця війна змусила мене зрозуміти їхню гордість, їхню гідність. Вони 30 років вільні, вони захищають цінності, які ми сприймаємо за належне.

Я чув, що Зеленський міг утекти відразу, але він очолив народний спротив. Адже українці, причому всі як один, воювали б, навіть якби Зеленський втік чи здався, вони все одн

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Дзербі #Шахтар #Україна #війна
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Спецтема
ФК «Шахтер» гранд украинского футбола и один из символов Донецка. «Шахтер» первый и единственный клуб в Украины выигравший Кубок УЕФА в 209 годку. «Горняки» десять раз выигрывали чемпионат Украины, 11 раз Кубок Украины и семь раз Суперкубок Украины.
live comments feed...