• Головна
  • "Страх і очікування". Як живе Донецьк майже через рік після великого вторгнення росії
12:50, 26 січня 2023 р.
Надійне джерело

"Страх і очікування". Як живе Донецьк майже через рік після великого вторгнення росії

"Страх і очікування". Як живе Донецьк майже через рік після великого вторгнення росії

Донецьк, найбільше місто фактично окупованих росією з 2014 року територій України, перебуває у самому центрі політичної уваги і водночас - в тіні.

Саме нібито з метою захистити жителів Донбасу, за його словами, Володимир Путін розпочав повномасштабну війну проти України. А повернення цього регіону разом з Кримом та іншими окупованими територіями Україна вважає єдиною умовою миру з Москвою. Поруч із Донецьком, під Бахмутом, Соледаром, Авдіївкою, розгорнулися найбільш кровопролитні бої між українськими силами і армією рф, пише BBC News Україна.

Утім, про те, що відбувається у самому Донецьку, відомо мало.

Українські і міжнародні журналісти доступу у так звану "ДНР" (окупованому регіону залишили таку назву після оголошення незаконного приєднання до Росії) не мають. Через повномасштабну війну потрапити у Донецьк не може і більшість його колишніх мешканців, чиї родичі залишились по той бік фронту.

Наприкінці вересня минулого року Москва, порушуючи норми міжнародного права, провела на захоплених територіях так звані референдуми і оголосила їх частиною російської федерації.

Автор фото, Getty Images

По суті сталося те, чого влада невизнаних республік добивалася всі вісім років, а багато жителів "ЛНР" і "ДНР" вважали шансом покращити своє життя. Але чи прийшли у Донецьк довгоочікувані зміни? І як живе місто майже через рік після початку повномасштабної війни росії проти України?

BBC News Україна поговорила про це з донеччанами, які не залишали місто з 2014 року. З міркувань безпеки ми не називаємо їхні справжні імена.

"Військова база росії"

"Страх та очікування - це те, що написано на обличчях", - розповідає Анатолій, він пенсіонер і прожив у Донецьку все життя разом зі своїми дітьми і онукою.

Він описує вже знайомі картини міста - забиті фанерою магазини на центральній вулиці, зупинені будівництва, які "вже не кущами, а деревами поросли", порожні вулиці, інший контингент людей.

Навіть розмовляють по-іншому, додає він, пояснюючи, що в місті багато приїжджих. Це люди, які перебралися в Донецьк з містечок і сіл області, а за останні пів року додались ще і мешканці нових захоплених Росією територій, зруйнованих вщент Маріуполя і Волновахи.

Автор фото, Getty Images, підпис до фото, бойовик "ДНР" повертається додому після обміну полоненими

На вулицях переважно літні люди і жінки, молоді мало, переважно дівчата.

Молоді чоловіки переховуються від мобілізації, яку влада "республік" оголосила ще напередодні російського вторгнення. BBC розповідала, що чоловіків забирали прямо з вулиць і підприємств. Та без належної підготовки і озброєння кидали у гарячі точки. Анатолій розповів, що з шахти, на якій він раніше працював, забрали на фронт 420 людей і більш ніж 40 із них загинули.

На відміну від попередніх "долютневих" років, коли у більшості районів Донецька війна давно стала непомітною, місто знову заполонили військові. "Міста немає. Це військова база Росії. Багато камуфляжників. Багато машин, обвішаних літерою Z", - каже Анатолій.

"На бахи вже не звертаємо уваги"

Відчутне повернення війни у Донецьк - одна з найбільших змін у житті міста за останній рік.

Обстріли повернулись на лише на околиці, а й у центр міста. Багато хто каже, що таких руйнувань і такої частоти "прильотів" на центральних вулицях не було навіть у 2014 та 2015 роках.

Валентина живе за 200 метрів від бульвару Пушкіна, на якому за останні роки зосередилося і ним же обмежилося усе культурне і світське життя Донецька. Квартали в радіусі кілометра від бульвару вважалися найбільш безпечними і престижними, квартири тут коштували відповідно.

Автор фото, Getty Images, наслідки обстрілу в центрі Донецька у серпні 2022

Кілька тижнів тому снаряд прилетів всього за 100 метрів від будинку Валентини, поруч із гастрономом, в який вона щодня ходить за продуктами.

Жінка розповідає, що вибухи різної гучності вона чує майже щодня. Деякі з них далеко - Валентина чітко визначає, що з її району добре чути Авдіївку, а з Будьонівки (Будьонівського району на південному сході Донецька. - Ред.), де мешкає її сестра, - Марʼїнку.

"На ці віддалені бахи ми не звертаємо уваги, вже звикли", - каже Валентина. Але іноді вибухи лунають зовсім близько, так що будинок, в якому вона живе на другому поверсі, "здригається". У такі дні жінка не виходить з дому, вона живе сама у цілому під'їзді чотириповерхової "сталінки", усі її сусіди виїхали ще до початку повномасштабної війни.

За словами Валентини, обстріли центру почастішали з початку грудня. Вона каже, що найбільше прострілюються дві лінії - у напрямку південного автовокзалу, і з іншого боку центральної вулиці Артема - у напрямку "Донбас Арени".

У місцевих телеграм-каналах і російських ЗМІ регулярно публікують фото і відео наслідків влучання снарядів у різних районах Донецька.

Найбільші з них сталися 14 березня минулого року біля Донецької обласної адміністрації (самопроголошена влада міста повідомила про 20 загиблих, але перевірити ці дані з незалежних джерел неможливо). 13 червня представники "ДНР" заявили про масований обстріл Донецька, під час якого постраждав пологовий будинок ім. Вишневського, були поранені.

16 жовтня внаслідок нічного обстрілу було сильно пошкоджено будівлю міської адміністрації. 6 грудня, за повідомленням російських ЗМІ, під час обстрілу в центрі Донецька загинули сім людей, серед них "депутатка ДНР" Марія Пирогова.

Один з останніх обстрілів стався через день після того, як російська ракета зруйнувала багатоповерховий будинок у Дніпрі, вбивши 46 людей. "Мер" Донецька Олексій Кулемзін повідомив, що були зафіксовані влучання снарядів у супермаркет і аптеку в Калінінському районі міста, внаслідок чого загинули щонайменше двоє людей.

Автор фото, Getty Images

16 січня снаряди влучили у будівлі на проспекті Ілліча, влада "ДНР" знову звинуватила українських військових

В усіх цих обстрілах представники невизнаної "ДНР" звинувачують Збройні сили України, глава самопроголошеної "республіки" Денис Пушилін просить РФ про додаткову військову допомогу, а російські пропагандисти закликають до нових ударів по "центрах прийняття рішень".

Україна спростовує ці звинувачення, у більшості випадків заявляючи, що Донецьк обстрілюють російські війська.

Так, після обстрілу 6 грудня український центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки опублікував фото постраждалих будинків і мапу, з яких виходить, що напрямок обстрілу є протилежним розташуванню українських військ.

Деякі коментатори помічають, що обстріли Донецька нерідко трапляються одразу після випадків, коли російські ракетні атаки по Україні забирають життя багатьох мирних жителів. Мовляв, проросійська влада "республік" таким чином намагається показати, що і у них теж гинуть невинні люди.

Утім, достовірних доказів того, хто і звідки обстрілює Донецьк, немає. Однозначним залишається тільки той факт, що з моменту розпочатої Володимиром Путіним повномасштабної війни з метою захистити жителів Донбасу, Донецьк потерпає від обстрілів більше ніж будь-коли з 2014 року.

При цьому з лютого 2022 року спостережна місія ОБСЄ, яка могла б офіційно фіксувати напрямки прильотів, залишила окуповані території.

"Гріємо в каструлі - так і купаємося"

На запитання, як змінилось життя у Донецьку, всі співрозмовники BBC дають схожу відповідь: "Це не життя, а виживання". Найбільші проблеми з водою і опаленням, цінами, які швидко зростають, і браком лікарів.

Подача водопровідної води почала стрімко погіршуватися у Донецьку майже одразу після російського вторгнення в Україну. Влітку жорсткі графіки водопостачання зʼявились у всіх районах міста. Воду дають один раз на три дні і всього на декілька годин.

Вона такої поганої якості, що її тільки для змиття туалету можна використати, розповідає Анатолій.

"Так і купаємося - гріємо в каструлі, розбавляємо і хоч якось змиваємо з себе бруд. А місяць тому взагалі носили технічну воду з резервуара котельні за 500 метрів від нас", - розповідає чоловік. Іноді технічну воду привозять водовозом, а питну родина купує у кіосках, але і за нею треба побігати, каже Анатолій.

Автор фото, Getty Images

Подалі від центру ситуація з водою ще гірше. Мешканка Кіровського району Донецька Ірина ділиться лайфхаками зі збирання води.

"Під час прання машинкою зливаю воду у ванну і користуюсь нею потім як технічною, запасу вистачає на декілька днів", - каже жінка.

Критична ситуація з водою на Донеччині склалась ще з 2014 року, коли інфраструктура каналу Сіверський Донець - Донбас, який живив весь регіон, опинилась частково на підконтрольній Києву території, а частково в "Л/ДНР". З початком інтенсивних боїв 24 лютого обстріли пошкодили насосні і фільтрувальні станції. Постачання води у деякі міста, як-от Авдіївка, повністю припинилося, в інші сильно скоротилося.

Крім відсутності води, донеччани скаржаться і на брак лікарів. Медичні працівники були тією категорією жителів Донецька, хто виїжджав після 2014 року найменше. Це була одна з небагатьох затребуваних у "ДНР" професій, яка дозволяла мати стабільну роботу і заробіток.

Тепер, як розповідають співрозмовники BBC, лікаря не знайдеш, більшість зайняті лікуванням поранених військових, до решти спеціалістів черги на кілька місяців.

За словами Ірини, вона вже два місяці не може поставити коронку на зуб. У стоматології їй пояснили, що в місті залишився один зубний технік і чекати доведеться довго.

Автор фото, Getty Images

Ще більшим розчаруванням і, вочевидь, безпосереднім наслідком незаконного "приєднання" до Російської Федерації, стало підвищення цін на продукти і комуналку.

З січня цього року у "ДНР" збільшили тарифи на комунальні послуги. Влада пояснила це великим розривом між тарифами у "ДНР" та іншими регіонами Росії - прагнуть поступово їх зрівняти. Так, ціни на воду, газ і тепло у Донецьку були у два-два з половиною рази нижчі, ніж, приміром, у Ростові.

За словами Ірини, ціни на деякі продукти вже зрівнялись з російськими, а якість стала ще гірше. "Тільки зарплати і пенсії у нас не російські", - нарікає вона.

"Через пʼять днів в Україні"

Порожні вулиці Донецька, які згадують усі співрозмовники BBC, свідчать не лише про те, що донеччани воліють за можливості не виходити з дому, а і про те, що багато хто виїхав з міста.

Точних даних про кількість людей, які залишили територію "ДНР" після 24 лютого, немає. Прикордонна служба ФСБ Росії у червні заявила, що з території України в РФ з 18 лютого вʼїхали 2 млн людей, і половина із них - це мешканці "республік Донбасу".

За даними агентства ООН у справах біженців, станом на жовтень минулого року в Росію вʼїхали 2,8 млн людей з України. Але ця цифра враховує всіх, хто перетнув кордон України з РФ. Тому це мало говорить про те, скільки українців насправді залишились на території Росії.

Серед них чимало людей, які виїжджали через Росію за кордон або їхали в обʼїзд в Україну. У цю статистику могла потрапити і Тамара, яка у жовтні минулого року виїхала з Макіївки біля Донецька і, здолавши кілька тисяч км шляху, приїхала до своєї доньки у Полтаву.

Поїздки із "ДНР" в Україну перетворились на справжнє випробування ще за часів пандемії. Керівництво самопроголошених республік практично заборонило вʼїзд через пункти пропуску з боку України. І ті, кому потрібно було потрапити на підконтрольну Києву територію, їхали через Росію, двічі перетинаючи "кордони" - спочатку між "ДНР" і РФ у Ростовській області, а потім між РФ і Україною - в Харківській чи Сумській.

Тамара так двічі їздила до своєї доньки в Полтаву. "Не розуміла свого щастя", - жартує вона.

Тепер її шлях збільшився втричі. Вона виїхала вранці 10 жовтня з Макіївки і автобусом дісталася до Москви. Квиток із Москви до Риги на міжнародний рейс "Еколайнс" їй замовили знайомі. Виїхавши з Москви о пʼятій вечора 11 жовтня, вона вночі пройшла дві митниці і опівдні наступного дня була у латвійській столиці.

Із Риги вона виїхала ввечері 12 жовтня і, проїхавши через Латвію, Литву і Польщу, вдень 14 жовтня була в Україні. "Ось так, через пʼять днів в Україні", - підсумовує жінка. Вона додає, що всі кордони проїжджала по українському закордонному паспорту. Дорога коштувала їй приблизно 7 тисяч грн.

Автор фото, Getty Images

Про те, що існує чималий запит на виїзд із "ДНР", як в Україну, так і у Європу, свідчать десятки телеграм-каналів, в яких перевізники пропонують свої послуги, а користувачі активно обговорюють всі нюанси виїзду з непідконтрольної території.

Прямий рейс мікроавтобусом в Європу або через Європу в Україну коштуватиме від 200 до 400 євро. Багато хто пропонує проїзд без закордонного паспорта або допомогу громадянам, які підлягають мобілізації. 19 лютого, за пʼять днів до початку російського вторгнення в Україну, "республіки" оголосили про загальну мобілізацію і заборонили виїзд зі своєї території чоловікам 18-55 років.

Усе завмерло в очікуванні

"Фарс під назвою "референдум" нічого не змінив, та його й не було, - каже Анатолій. - Анексія відбулася ще 2014 року, а зараз нічого нового".

Донецьк, на відміну від українських міст, захоплених після 24 лютого, залишається під російською окупацією вже незабаром девʼять років.

Агресивна русифікація, яку навесні 2022 року побачили жителі Мелітополя, Маріуполя і Херсона, на окупованому Донбасі відбувається давно.

З моменту створення маріонеткових народних республік у 2014 році Росія послідовно знищувала усе, що було повʼязане з Україною, від заміни валюти до видачі російських паспортів, від репресій незгодних до повної ізоляції цієї території від України.

Ті, хто не підтримав рішення псевдореферендумів 2014-го, виїхали у перші роки окупації. А серед донеччан, які за ці роки зберегли проукраїнську позицію, переважно панує страх.

Автор фото, Getty Images

Україна твердо заявляє, що війна закінчиться лише після повернення усіх окупованих територій і виходу на кордони 1991 року. Однак про те, як відбуватиметься реінтеграція звільнених регіонів, уряд практично не каже.

Настрій у Донецьку разюче відрізняється від того, як чекав на прихід ЗСУ і святкував своє звільнення Херсон на початку листопада.

"Невизначеність повна, усе завмерло в очікуванні, надії майже немає", - каже Анатолій.

Однак колишні донеччани по інший бік фронту налаштовані оптимістично. Повернення Херсона пробудило надію багатьох переселенців з Донбасу і Криму, хто залишив свої домівки роки тому. Багато хто вперше заговорив про те, а яким буде звільнення їхніх рідних міст, окупованих з 2014-го.

"Вперше з 2015 року я повірила, що зможу дочекатися звільнення Донецька", - каже викладачка вишу Тетяна, яка мешкає у Бучі. На початку російського вторгнення у березні вона з родиною вдруге тікала від війни.

Тетяна, як і багато переселенців "першої хвилі", не повернеться у Донецьк - за вісім з половиною років вона з нуля побудувала своє життя на новому місці, знайшла роботу і житло. Але вона обіцяє, що з першим потягом приїде у своє рідне місто, "щоб обійняти тих, хто дочекався".

"Я знаю людей, які там зараз. Я знаю, що вони чекають", - каже вона.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Донецьк #ДНР #росія #війна #окупація
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...