Арда Туран: Я прагну до перемоги в Лізі конференцій

– Насамперед хочу привітати своїх гравців, я пишаюся ними. У будь-якому турнірі у Європі нелегко потрапити до вісімки найкращих, тому мої футболісти виконали чудову роботу. Я намагався надавати їм рівний ігровий час, і в цій молодій команді, я вірю, кожен отримав шанс. Це була довга подорож, і ми завжди маємо тривалі переїзди, через що більшість часу не можемо нормально тренуватися, здебільшого не маємо тренування за два дні до гри. Мали не так багато можливостей для цього, тому мої футболісти добре попрацювали, я дуже щасливий і пишаюся ними.

– Ви починали сезон у Словенії, а зараз завершили його останньою грою тут. Отже, ви щасливіші, ніж були під час першого матчу в Любляні?
– Звісно, я щасливий бути тренером «Шахтаря», пишаюся цим, відчуваю це щодня, і саме тому намагаюся викладатися на повну кожного дня. Я завжди буду вдячний Усевишньому за можливість бути тренером «Шахтаря», і добре усвідомлюю, наскільки це важливо для мого розвитку й розвитку команди. Я думаю про це щодня. Авжеж, іноді припускаюся помилок, але клуб, гравці та наша організація роблять усе можливе, щоб покрити ці хиби. Ми постійно підтримуємо один одного, тому зараз я дуже задоволений нашим становищем.. Я ще більше схвильований і щасливий, бо добре розумію цінність цього досягнення.

– Ви йдете своїм шляхом у Лізі конференцій, і є думки, що рівень суперників, з якими ви грали, не був дуже високим, за винятком «Легії» та «Рієки». Яка ваша думка щодо цього? Можете підсумувати європейську кампанію? Наскільки важливо було завершити сезон таким чином і які ваші очікування на майбутнє?
– Минулого року «Челсі» виграв цей турнір. Я не хочу виявляти неповагу до футболу, бо він завжди сповнений сюрпризів. Ніколи не приймаю таких думок і вважаю, вони походять від людей, які ніколи не були на полі. Кожна гра складна, навіть якщо ти граєш проти академії суперника, команди U19. Потрібно поважати гру й суперника. Щодо наших опонентів у Лізі конференцій, то ми грали проти чемпіонів Ірландії, а зараз – проти чемпіонів Хорватії. Тому я не приймаю цієї думки навіть на один відсоток, бо вважаю її неповагою до футболу. Я дуже позитивно оцінюю роботу своїх гравців, щиро її поважаю і дуже радію цьому. У нас було шість місяців, дуже важких, з довгими переїздами. Ми мали поїздки тривалістю до 15–16 годин, тому потрібно виявляти повагу до футболу, бо він має чимало сюрпризів. Я пам’ятаю багато титулів, програних у матчах з невеликими клубами. Знаємо, де ми наразі є, і це робить нас справді щасливими. Якщо запитати, що мене найбільше хвилює і до чого я прагну, то це перемога в Лізі конференцій.

– Тепер у вас буде довша зимова перерва. Наскільки це важливо для гравців і тренерського штабу, які стикаються з такими довгими переїздами? Якими є ваші очікування від майбутніх виступів у Європі?
– Так, для нас дуже важливо, що нам не доведеться грати в 1/16 фіналу, адже, коли у вас такі поїздки, потрібно насамперед готуватися психологічно. Також, якби ми опинилися поза вісімкою найкращих, це було б дуже небезпечно для нас, тому що, якби ми не мали цього часу, то не могли б зберегти наших гравців для внутрішнього чемпіонату і не змогли б їх належним чином відновити. Ще в цей період є можливість працювати над тактикою, бо за таким графіком у нас здебільшого немає часу на тактичні тренування. Ми працюємо з мінус одним підготовчим тренуванням або плюс одним відновним. Саме тому це так важливо й з огляду на тренувальний процес. Щодо Ліги конференцій: так, у нас великі мрії, та якщо дивитися угору, можна спіткнутися на шляху, тому ми підходимо до цього поетапно. Отже, зараз гра проти нашого наступного суперника має найбільше значення. І навіть у цих матчах на виліт ми не дивимось на весь етап у два поєдинки, а лише на наступну гру попереду. Це те, чого я навчився в Сімеоне, – іти крок за кроком. Ми поважатимемо наших противників. Чи великі наші мрії у Європі? Так, але завжди наступна гра є найважливішою.