Ціна зволікання — життя: чому евакуація з Донеччини залишається єдиним шансом на порятунок, - ФОТО

Фронт наближається до мирних міст Донеччини з невблаганною швидкістю. Населені пункти, які ще вчора вважалися відносним тилом, сьогодні опиняються під щоденними нищівними ударами ворожої артилерії, керованих авіабомб та безпілотників.

У цих умовах цивільне життя стає не просто нестерпним, а смертельно небезпечним. Порятунок людей ціною власного ризику продовжують здійснювати волонтери та екстрені служби. Проте, попри надзусилля рятувальних екіпажів, тисячі громадян все ще тримаються за свої домівки, наражаючи на смертельний ризик не лише себе, але й власних дітей.

«Фенікс» вириває життя з полум'я війни

Кожна евакуаційна поїздка на прифронтові території — це окрема військова операція, де секунди вирішують усе. 15 травня рятувальники спеціальної евакуаційної групи ДСНС «Фенікс» здійснили черговий успішний виїзд у зону підвищеної небезпеки. З-під обстрілів вдалося вивезти чотирьох людей: двох дорослих та двох дітей. Особливою відповідальністю для бійців ДСНС був порятунок немовляти, що народилося вже під час повномасштабної війни, у 2024 році.

Цього разу маршрут порятунку пролягав через місто Дружківка та село Маяки Святогірської громади. Рятувальники не лише забезпечили безпечне транспортування родини, але й допомогли оперативно зібрати та завантажити найнеобхідніші речі, після чого доправили людей до безпечніших регіонів України.

Спеціалісти ДСНС вкотре звернулися до тих, хто досі вагається:

«Якщо ви або ваші близькі залишаєтесь у небезпечних районах — не зволікайте з евакуацією. Життя та безпека важливіші за все».

«На жаль, Дружківка прямо на очах перетворюється на Костянтинівку, а Олексієво-Дружківка вже стала не в’їзною через щільність вогню та постійні загрози», — діляться тривожними спостереженнями у гуманітарній місії "Проліска", які щодня бачать руйнування міст, а попри це, в них намагаються підтримувати звичайний ритм життя, навіть комунальники працюють.

Сумна статистика прифронтової Донеччини

Масштаби гуманітарного виклику підтверджують і офіційні дані Донецької обласної державної адміністрації, оприлюднені під час профільного брифінгу за участю представників департаментів соцзахисту та цивільного захисту. Станом на 13 травня на підконтрольній українській владі території області все ще залишається близько 154 тисяч цивільних мешканців, серед яких 8 800 — це діти. Особливу тривогу викликає той факт, що безпосередньо у зоні активних бойових дій (у межах 20 прифронтових громад) досі живуть 18 тисяч людей.

Травень продемонстрував певну інтенсифікацію виїздів: з початку місяця область залишили понад 5 тисяч осіб (зокрема 487 дітей). Найактивніше виїжджали жителі Краматорської (2400 осіб) та Слов’янської (1700 осіб) громад. Проте у найнебезпечніших точках досі фіксують присутність неповнолітніх. Наприклад, у зоні активних бойових дій залишалося шість дітей: двоє у Дружківці та четверо у Миколаївці. У чотирьох населених пунктах, де оголошено примусову евакуацію родин із дітьми, на середину місяця все ще перебували 22 дитини, попри те, що за перші два тижні травня волонтерам і поліції вдалося вивезти звідти 28 хлопчиків та дівчаток.

Окремим болем залишається доля маломобільних та самотніх людей похилого віку. Зараз на підконтрольній території соціальну допомогу на дому отримують 763 такі особи. Соціальні працівники щодня здійснюють не лише побутовий догляд, а й ведуть важкі психологічні розмови, вмовляючи підопічних виїхати туди, де є світло, вода, тепло та безпека. Проте результати невтішні: лише 175 із них пообіцяли подумати про виїзд «у разі погіршення ситуації», решта — категорично відмовляються залишати рідні стіни.

Офіційна довідка: Евакуація в цифрах та фактах (травневі дані)

Держава та громадянське суспільство створили всі умови для того, щоб евакуація не ставала кроком у невідомість. Щодня на території Донецької області працюють до 15 волонтерських екіпажів, 11 екіпажів поліції та 4 спеціалізовані машини ДСНС.

Мешканцям надається безкоштовне житло у місцях компактного поселення по всій країні. Рятувальники та волонтери ризикують власним життям, в'їжджаючи під снаряди, аби дати людям шанс на майбутнє. Головне — зробити цей крок самостійно, поки двері для порятунку ще не зачинилися остаточно.