Арешти катів «Ізоляції»: як через роки правосуддя наздогоняє наглядачів страшного концтабору в Донецьку

Арешт у Франції колишнього наглядача донецької в’язниці «Ізоляція» став черговим нагадуванням про один із найстрашніших символів російської окупації Донбасу. Упродовж багатьох років за високими парканами колишнього мистецького центру в окупованому Донецьку діяла секретна катівня, через яку пройшли сотні українців — журналісти, волонтери, військові, підприємці та звичайні цивільні.

Ті, кому вдалося вижити, розповідають про тортури електричним струмом, сексуальне насильство, побиття, приниження та багаторічне утримання без будь-яких правових підстав.

Арешт у Франції

Національна антитерористична прокуратура Франції повідомила про арешт громадянина України родом з Донецька, якого підозрюють у причетності до злочинів проти людяності в донецькій «Ізоляції».

За даними слідства, йдеться про Євгена Б., 1979 року народження. Чоловік проживав у Франції з 2021 року. Колишні в’язні впізнали його як одного з помічників наглядачів, який брав участь у катуваннях ув’язнених та вибиванні свідчень.

Слідчі також підозрюють його у сексуальному насильстві щодо полонених та сприянні подібним злочинам з боку інших співробітників катівні.

Розслідування стало можливим завдяки співпраці французьких правоохоронців з українськими органами влади та правозахисними організаціями. У прокуратурі Франції наголосили, що зібрані матеріали свідчать про систематичний характер тортур і нелюдського поводження в «Ізоляції».

Від мистецького центру до концтабору

До окупації міста у 2014 році  «Ізоляція» була одним із найвідоміших культурних проєктів Донеччини. Артцентр працював на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів у Донецьку та був місцем проведення виставок, фестивалів і міжнародних культурних подій.

Після захоплення міста російськими гібридними силами у 2014 році бойовики так званої «ДНР» захопили територію комплексу. Згодом мистецький простір перетворили на секретну в’язницю та базу незаконних збройних формувань.

Фактично йшлося про концентраційний табір у центрі окупованого Донецька, де людей утримували без вироків суду, без доступу до адвокатів та без зв’язку із зовнішнім світом.

Система тортур

Колишні в’язні розповідають, що практично кожен новоприбулий проходив через підвальні приміщення, де проводилися допити із застосуванням тортур.

Одним із найпоширеніших методів було катування електричним струмом. Людей прив’язували до металевих конструкцій, обливали водою та пропускали через тіло електричні розряди.

Широко застосовувалися побиття, тривале утримання у неприродних позах, психологічний тиск, погрози вбивством, інсценування страт та інші форми жорстокого поводження. За свідченнями правозахисників, у катівні фіксувалися також випадки сексуального насильства над ув’язненими.

Окремим елементом системи було використання примусової праці. Полонених змушували виконувати важкі фізичні роботи на території заводу або на інших об’єктах, контрольованих окупаційною адміністрацією.

Станіслав Асєєв: голос «Ізоляції»

Одним із найвідоміших в’язнів концтабору став журналіст і письменник Станіслав Асєєв.

У 2017 році його викрали бойовики після публікацій про життя на окупованих територіях. Майже два з половиною роки журналіст провів у полоні.

Станіслав Асеєв, колишній вʼязень «Ізоляції»

Після звільнення під час обміну полоненими Асєєв написав книгу «Світлий шлях. Історія одного концтабору», яка стала одним із найважливіших свідчень про злочини в «Ізоляції».

Саме завдяки його свідченням світ дізнався про масштаб насильства, яке роками приховувалося за стінами колишнього артцентру.

Ось як Асєєв описував умови перебування в концтаборі:

— Контроль над ув’язненими здійснювався 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Камери булипостійно освітлені. Категорично заборонялось вимикати світло навіть удень. Це правило має глибокий психологічний вплив на в’язнів.

Однак «Ізоляція» найбільше відома своєю системою жорстоких фізичних тортур, які застосовуються до ув’язнених незалежно від віку та статі. Найпоширенішим методом є катування електричним струмом. Новоприбулого в’язня одразу приводять до підвалу, роздягають догола, щільно фіксують на металевому столі та під’єднують до двох дротів від польового військового телефону. Потім людину обливають водою і пропускають через неї електричний струм. Серед в’язнів концтабору щасливчиком вважається той, кому дроти прикріпили до пальців або вух. Найчастіше один дріт під’єднують до статевих органів, а другий — до анального отвору.

Один з підвалів «Ізоляції»

Ув’язненого також можуть змусити «тримати стіну». Це метод тортур, за якого людина стоїть біля стіни, широко розставивши ноги, тримаючи руки над головою, притиснутими до стіни, і повинна перебувати в такому положенні від кількох годин до кількох діб. Якщо ув’язненому стає зле і він хоча б трохи опускає руки або намагається присісти, наглядач негайно завдає йому удару трубою по статевих органах.

В «Ізоляції» окупанти також жорстоко використовують важку примусову працю полонених, а в доповідях міжнародних правозахисних організацій зафіксовано численні повідомлення про зґвалтування. У будь-яку пору року, особливо чоловіків, які утримуються тривалий час, змушують працювати у промисловій частині колишнього заводу або направляють на будівельні роботи на полігоні.

Окрім тортур з боку наглядачів, спільнота ув’язнених «Ізоляції» жила за особливо жорсткою версією неформальних правил і понять, характерних для пенітенціарних систем пострадянського простору. Наприклад, існувала каста так званих «опущених» або зґвалтованих чоловіків. Це ув’язнені, яких тюремники принижували сексуалізованими діями, після чого їхній статус у неформальній ієрархії знижувався до категорії «опущених». Надалі такі чоловіки були змушені виконувати найбруднішу й найважчу роботу у в’язниці та могли використовуватися як засіб приниження інших ув’язнених.

Жінка, яка зникла на два роки

Серед сотень жертв концтабору була й мешканка Донеччини Ольга, яка проживала поблизу Авдіївки та працювала в окупованому Донецьку.

У жовтні 2017 року вона раптово зникла. Родина понад два роки не знала, де перебуває жінка.

Лише після обміну полоненими стало відомо, що весь цей час її утримували в «Ізоляції». За словами українського омбудсмена, під час допитів жінку били та катували, домагаючись зізнань у злочинах, яких вона не вчиняла. Після одного з побиттів вона отримала травму голови та тривалий час страждала від сильних мігреней.

Росія несе пряму відповідальність за те, що відбувалося в  «Ізоляції»

Журналістські розслідування та матеріали міжнародних правозахисних організацій неодноразово вказували на причетність громадян Росії до функціонування «Ізоляції».

Розслідувачі Bellingcat встановили особи кількох співробітників в’язниці, які отримали російські паспорти. Правозахисники також називали російських громадян серед командирів підрозділів, що дислокувалися на території катівні.

Розслідувачі Bellingcat допомогли встановити, що троє співробітників в’язниці з позивними «Товстий», «Бут» і «Єрмак» є громадянами Росії. Ними виявилися Юрій Кривонос, Володимир Бутенко та Руслан Єремічев. Усі вони отримали російські паспорти у 2019 році.

У доповіді, яку представили польська журналістка Моніка Андрушевська та український юрист Віталій Хекало, наведено імена командирів підрозділів, які базувалися в «Ізоляції»: Денис Павлович Кулик («Палич»), Василь Вікторович Євдокимов («Ленін»), а також громадяни Росії з позивними «Майор» і «Кузьмич».

Серед осіб, які, за даними авторів доповіді, брали участь у катуваннях, називають також Віталія Вікторовича Іваненка («Джексон») та Євгена Бражникова.

Очевидно, що наведені факти є лише верхівкою кривавого айсберга злочинів, скоєних окупантами та їхніми поплічниками.

Правосуддя наздоганяє виконавців

У січні 2024 року Шевченківський районний суд Києва виніс вирок Денису Куликовському, більш відомому за позивним «Палич».

Саме його більшість колишніх в’язнів називали головним катом «Ізоляції». Суд визнав Куликовського винним у жорстокому поводженні з військовополоненими, участі у терористичній організації та незаконному збройному формуванні. Його засудили до 15 років позбавлення волі.

Арешт Дениса Куликовського

Свідчення десятків потерпілих описували Куликовського як людину, яка особисто брала участь у катуваннях та контролювала роботу всієї каральної системи. За словами колишніх бранців, саме за його керівництва тортури стали невід’ємною частиною функціонування «Ізоляції».

Наразі арешт підозрюваного у Франції демонструє, що навіть через роки учасники злочинів в «Ізоляції» можуть опинитися перед судом.

Втім, правозахисники наголошують: встановлені факти — лише невелика частина того, що відбувалося за стінами колишнього мистецького центру.

Точна кількість людей, які пройшли через катівню, досі невідома. Багато свідків залишаються на окупованих територіях, а частина злочинів ще не задокументована.

Проте кожне нове розслідування, кожен вирок і кожен арешт поступово відтворюють повну картину функціонування одного з найстрашніших місць російської окупації Донбасу — донецького концтабору «Ізоляція», який став символом безкарності, насильства та систематичних порушень прав людини.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Роман Лазоренко