«Тридцять 200-х»: як російські військові самі підтвердили удар по командному пункту в Донецьку

Минуло дев’ять місяців від моменту, коли 8 вересня 2025 року Сили оборони України завдали удару по території колишнього заводу «Топаз» у тимчасово окупованому Донецьку. Тоді російська пропаганда традиційно заявляла про нібито обстріл житлових кварталів і загибель мирних мешканців. Однак нове відео, оприлюднене цього тижня, фактично спростувало офіційну версію окупаційної влади.

Більше того, самі російські військові випадково підтвердили не лише військовий характер об’єкта, а й значні втрати особового складу після українського удару.

Російська версія подій

Після удару по «Топазу» восени 2025 року російські медіа вкотре використали звичний інформаційний шаблон. Глядачам розповідали про «черговий злочин українських нацистів», які нібито атакували мирний Донецьк.

Втім для місцевих жителів така версія виглядала малопереконливою. Територія колишнього заводу давно не використовувалася як цивільне підприємство. За словами самих донеччан, у промисловій зоні регулярно розміщувалися російська військова техніка, склади та особовий склад.

Тому повідомлення про удар по заводу одразу викликали припущення, що ціллю були саме військові об’єкти.

Випадкове зізнання на камеру

Цього тижня в соціальних мережах поширилося відео, зняте через кілька днів після атаки. На записі російський пропагандист відвідує місце удару та спілкується з військовими.

Показуючи уламки ракети, він розповідає про удар системи HIMARS по позиціях російських військ.

Спочатку репортаж йде за звичним пропагандистським сценарієм. Російський військовий заявляє, що РФ воює не з Україною, а з НАТО, демонструючи уламки американської ракети.

Однак далі ситуація виходить з-під контролю.

Кореспондент повідомляє, що побував у будівлях, де перебували російські військові, і стверджує, що ніхто не постраждав. У цей момент один із військовослужбовців його перебиває короткою фразою:

«Тридцять 200-х».

Після цього пропагандист уже не може приховати почуте і фактично підтверджує масштаб втрат.

«Командир говорить, що тридцять людей загинули тут», – визнає він у кадрі.

Чому це важливо

На момент удару російські інформаційні ресурси не повідомляли про десятки загиблих цивільних. Не було й інформації про будь-яку масштабну гуманітарну катастрофу в районі заводу.

Натомість тепер із власних слів російських військових випливає, що внаслідок удару загинули щонайменше 30 військовослужбовців РФ.

Фактично це підтверджує, що територія «Топазу» використовувалася у військових цілях і була законною воєнною ціллю.

За наявною інформацією, саме на території підприємства розташовувався командний пункт 41-ї загальновійськової армії Росії. Якщо ці дані відповідають дійсності, то удар став одним із найрезультативніших по військовій інфраструктурі окупантів у Донецьку за останній час.

Завод, який був гордістю українського ВПК

Історія самого «Топазу» заслуговує на окрему увагу.

До початку російської агресії донецький завод був одним із ключових підприємств українського військово-промислового комплексу. Саме тут виробляли знамениті комплекси радіотехнічної розвідки «Кольчуга-М» та системи радіоелектронної боротьби «Мандат-Б1Е».

РЛС «Кольчуга»

«Кольчуга-М» вважалася одним із найунікальніших українських військових виробів. Комплекс працював за принципом пасивної розвідки, виявляючи радіосигнали противника без власного випромінювання. Це дозволяло фіксувати літаки, гелікоптери та інші об’єкти навіть із використанням елементів стелс-технологій.

Не менш важливим був і комплекс «Мандат-Б1Е», призначений для придушення каналів зв’язку та створення радіоперешкод на значній території.

Продукція підприємства постачалася не лише українській армії, а й експортувалася до Китаю, Туркменістану, Грузії та Ефіопії.

Як Росія захопила «Топаз»

Після початку російської агресії у 2014 році завод опинився під контролем окупантів.

Спочатку росіяни захопили один із комплексів «Кольчуга» в Криму, а згодом отримали ще два комплекси після окупації Донецька.

На самому підприємстві бойовики вилучили дослідні зразки техніки, автомобілі для комплексів радіотехнічної розвідки та інше спеціалізоване обладнання.

За наявними даними, вже влітку 2014 року значну частину цінного устаткування та технічної документації було вивезено до Росії під прикриттям так званих «гуманітарних конвоїв».

Водночас українським спецслужбам вдалося провести унікальну операцію: із захопленого підприємства евакуювали документацію на ключові розробки та вивезли провідних фахівців разом із родинами.

Саме завдяки цьому вже у 2016 році на запорізькому підприємстві «Іскра» вдалося відновити виробництво модернізованих версій українських комплексів.

Від промислового гіганта до військової бази

За роки окупації «Топаз» фактично перестав існувати як виробниче підприємство. Натомість його територія дедалі більше використовувалася російськими військами для розміщення техніки, складів та командних пунктів.

Тому удар 8 вересня 2025 року став не атакою по цивільному об’єкту, як це намагалася подати російська пропаганда, а ударом по важливому елементу військової інфраструктури окупаційних сил.

І найпереконливішим доказом цього виявилися слова самих російських військових, які випадково підтвердили загибель трьох десятків своїх товаришів. Саме це зізнання стало черговим прикладом того, як пропагандистська версія подій руйнується під тиском реальних фактів.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”/SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України”/SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Роман Лазоренко