Водна катастрофа Донеччини: як російська корупція затопила проєкт водогону «Дон – Донбас»

Російська окупація принесла жителям Донеччини численні трагедії, серед яких одна з найгостріших — хронічна водна криза, що триває протягом усіх років війни.

На багатьох окупованих територіях люди місяцями позбавлені повноцінного доступу до питної води, а в інших населених пунктах її подають за суворим графіком — лише раз на кілька днів.

Прагнучи продемонструвати нібито розв'язання проблеми, окупаційна влада регулярно заявляє про масштабні проєкти, під які виділяються мільярдні кошти. Проте гучна історія з будівництвом водогону з Росії «Дон – Донбас» перетворилася на показовий приклад системного розкрадання фінансів, завершившись провалом і серією кримінальних справ, результати яких стали відомі у липні 2026 року.

Швидкісні обіцянки та дефіцит потужностей

Нагадлаємо, що росіяни вирішили будувати водогін з Дону до Донеччини ще  у листопаді 2022 року, а вже у грудні російські військові будівельники розпочали роботи. До будівництва залучили близько 3,5 тисячі осіб та 1300 одиниць техніки, що викликало хвилю скарг місцевих жителів на зруйновані дороги й постійний шум. Попри скарги, об'єкт звели за чотири місяці.

Як свідчать російські джерела, забір донської води розпочався 31 березня 2023 року, а з 30 квітня водовод запрацював у тестовому режимі з початковою потужністю 4000 м³ на добу. До серпня 2023 року обсяги прокачування зросли до 270 000 м³ на добу, наблизившись до проєктного рівня.

Однак навіть ці показники не розв'язали проблему. Ватажок «ДНР» Денис Пушилін змушений був визнати наявність кричущого дефіциту води, хоча й відкидав звинувачення в розкраданні коштів. За його словами, канал забезпечує стабільну подачу на рівні 250 тисяч кубометрів на добу, тоді як потреби лише Донецько-Макіївської агломерації становлять 850 тисяч кубометрів.

Завищені кошториси, дешеві деталі та масштабне слідство

Попри намагання окупаційної адміністрації заперечити факти зловживань, приховати їх не вдалося. Восени минулого року Слідчий комітет РФ порушив кримінальну справу про шахрайство на суму понад 500 мільйонів рублів під час виконання держконтракту.

Зі матеріалів розслідування відомо, що у 2022 році між держзамовником — Військово-будівельною компанією (ВБК) Міноборони РФ — та ТОВ «НЕСТ» було укладено угоду на постачання запірної арматури на 533 млн рублів. Для виконання робіт «НЕСТ» залучило субпідрядника — ТОВ «ПП "Інтерарм"».

За версією слідства, колишній головний інженер філії ВБК Микола Лаптєв, гендиректор «Інтерарм» Володимир Куранов, його заступник Вілен Далларі та представники ТОВ «НЕСТ» штучно завищили вартість робіт і зекономили на якості металу. Замість передбаченого проєктом обладнання вони встановили дешеві китайські крани. Наслідки виявилися катастрофічними: одразу після запуску на 300-метровій ділянці водогону відбулися масштабні прориви та витоки. Завдані міноборони РФ збитки оцінили у повну вартість контракту. Наразі фігурантам висунуто остаточні обвинувачення в шахрайстві в особливо великих розмірах, хоча самі вони вини не визнають.

Як з'ясувалося у липні 2026 року, це був лише один із епізодів. Слідчі вважають, що загальний обсяг фінансових махінацій виявився значно більшим: один із підрядників дав хабар колишньому заступнику міністра оборони РФ Тимуру Іванову, після чого кошторис будівництва водогону зріс із 70 мільярдів до 200 мільярдів рублів.

Крім того, у 2024 році на будівельному майданчику знайшли убитим одного з тіньових підрядників проєкту — Ісая Захарова. У медіа висловлювалися припущення про ліквідацію свідка для приховування фінансових слідів, хоча офіційного підтвердження ця версія не отримала. Сам Тимур Іванов уже засуджений у справі щодо Керченських автопоромів і фігурує у справі про хабарі на 1,3 млрд рублів, однак вирок щодо водогону «Дон – Донбас» поки не ухвалено.

Реальність без води та виправдання окупантів

Попри те, що російський бюджет схуднув завдяки проекту та махінаціям на сотні мільярдів рублів, ситуація з водопостачанням на окупованій частині Донеччини залишається критичною.

Місцеве підприємство "ДНР" «Вода Донбасу» констатує: навіть за умови наповнення водосховищ на 70–80%, пом'якшити графіки подачі води неможливо.

Окупаційні комунальники виправдовують свою бездіяльність декількома факторами. Такими як сезонне зростання споживання: у літній період потреби населення зростають у 1,5–2 рази, що пакує тиск у розподільчих мережах. Нарікають також на зошеність інфраструктури: у кожному районі є ділянки з критичним зносом мереж або відсутністю технічної можливості забезпечити стабільний тиск. Згадують і про проблеми з електропостачанням: постійні перебої зі світлом призводять до зупинки насосного обладнання.

Наспавді усі заяви окупаційної влади про технічні складнощі чи сезонні коливання лише маскують реальний стан речей. Головною та єдиною причиною водної катастрофи на Донеччині є сам факт російської окупації та війни, які принесли на захоплені території тотальну корупцію, руйнування інфраструктури та нездатність забезпечити базові потреби людей.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”/SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України”/SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Анна Біла