Українських в’язнів з Макіївської колонії відвозять до Росії

Усіх засуджених, які відбувають покарання у колонії № 32 в окупованій Макіївці Донецької області, буде переведено до колоній на території РФ.

Про це повідомляють «Новини Донбасу».

У першу чергу це стосуватиметься ув’язнених-громадян України. Рідні українських полонених б’ють на сполох. Левова частка українців, яких етапують, засуджені за тяжкими політичними статтями і перебувають у полоні в окупантів з 2017–2019 років. 

Більшість політичних в’язнів макіївської колонії вже «відсиділи» 7–9 років

Як повідомили близькі українських полонених, з колонії № 32 (нині — колонія № 2 — окупанти присвоїли нову нумерацію місцям позбавлення волі, що незаконно функціонують на ВОТ, — прим. ред.) найближчими днями відправлять 24 громадян України, яких незаконно позбавили волі та засудили окупанти. У підсумку, до російських в’язниць із Макіївської №32 будуть переведені понад 30 в’язнів. 

Близько 20 (зі зазначених 24-х) засуджено за тяжкими політичними статтями: тероризм, екстремізм, шпигунство, замах на підрив «державного ладу» (мова йде про «лад» у незаконно створеній Росією на ВОТ «ДНР» — прим. ред.). 

Поступовий процес етапування до російських колоній уже розпочався. У серпні цього року з Макіївської колонії № 32 (колонія № 2) було етаповано шістьох засуджених: одного цивільного та п’ятьох українських військових. Одного з п’ятьох військовополонених відправили на територію РФ на два тижні раніше за інших, ще 15 серпня, а через два тижні етапували ще чотирьох бійців ЗСУ та одного цивільного українського політв’язня. 

Поступовий процес етапування до російських колоній уже розпочався. У серпні цього року з Макіївської колонії №32 (колонія №2) було етаповано шістьох засуджених: одного цивільного та п’ятьох українських військових. Одного з п’яти військовополонених відправили на територію РФ на два тижні раніше за інших, ще 15 серпня, а через два тижні етапували ще чотирьох бійців ЗСУ та одного цивільного українського політв’язня.

image11 1

Макіївська колонія №32. Фото: сайт окупантів  

Зазначимо, що цих військових не зараховують до категорії військовополонених лише тому, що вони захищали нашу країну в лавах ЗСУ і потрапили в полон ще до 24 лютого 2022 року — тоді в Україні ще не було введено воєнний стан (його ввели після повномасштабного вторгнення).

На незаконно засуджених у ВОТ українців чекає обов’язкова депортація 

Більшість із згаданих ув’язнених незаконно перебувають у місцях позбавлення волі на ВОТ з 2017–2019 років, тобто вже 7–9 років. Серед етапованих є ті, хто потребує постійного нагляду лікарів. Деякі вже буквально через рік-два могли б вийти на свободу. 

Однак, навіть коли настане момент звільнення, як показує практика попередніх обмінів, на волю вони можуть потрапити далеко не скоро. У рамках обміну 14 серпня 2025 року на свободу вийшли й ті колишні в’язні макіївської колонії № 32, які останні роки свого ув’язнення відбували покарання в колоніях на території Росії. Вже після закінчення терміну їх направили до табору для депортованих, де протримали ще пів року. 

До засуджених іноземців окупанти зараховують і громадян України, яких незаконно позбавили волі на ВОТ і які відмовилися отримувати російські паспорти. З погляду окупантів, вони не мають права перебувати на ВОТ після звільнення, оскільки не отримали на це дозволу від окупаційної влади, а також є «небезпечними злочинцями». Відповідно, після закінчення терміну покарання вони підлягають примусовій депортації з території Росії та ВОТ. Напередодні обміну цивільних полонених — громадянам України дають підписати повідомлення про примусову депортацію та заборону на в’їзд на територію РФ і тимчасово окуповані території. Тобто ця категорія полонених українців у будь-якому разі підлягає «висиланню» на територію, підконтрольну українській владі. 

Куди саме етапують в’язнів, невідомо

Тим, кого перевозять, та їхнім близьким найбільше лякає невідомість: ув’язнених не повідомляють про те, куди саме їх перевозять. Людям також невідомо, коли їм нададуть можливість повідомити своїх близьких про своє місцеперебування. І чи нададуть таку можливість взагалі. 

Наразі з тих, кого етапували місяць тому, про себе вдалося повідомити лише одній людині. Він опинився на «пересиланні» в Красноярську. Засуджений просив зв’язатися з його рідними на підконтрольній Україні території та повідомив, що досі не знає, де його утримуватимуть до кінця терміну ув’язнення.

Про місцеперебування решти затриманих досі нічого не відомо.

Родичі ув’язнених, яких перевели з Макіївської колонії, вже повідомили Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, українського омбудсмена, до Міжнародного комітету Червоного Хреста та інших офіційних інстанцій про майбутнє переміщення українців, включених до списків на обмін.  

Однак практика показує, що, крім того, рідним ув’язнених доведеться й самостійно надсилати запити до Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) РФ, щоб з’ясувати, куди окупанти перевели їхніх близьких.  Тим родичам українських полонених, які перебувають на ВОТ і отримали російські паспорти, зробити це буде легше. А тим, хто перебуває на території, підконтрольній владі України, доведеться звертатися за допомогою до правозахисних організацій або шукати на території самої РФ адвокатів і волонтерів, які зможуть їм допомогти.

Гуманітарні та правозахисні організації не мають доступу до українських полонених 

Додаткова складність полягає в тому, що далеко не кожен адвокат, навіть за дуже великі суми грошей, погоджується надавати послуги політичним в’язням або їхнім сім’ям, а тим більше — громадянам України. Така робота може загрожувати політичними переслідуваннями вже самому адвокату.

За даними незалежних російських ЗМІ, рятуючись від кримінальних переслідувань, за останні два роки Росію покинули десятки адвокатів, які захищали політв’язнів.  

Навіть якщо в РФ знайдеться правозахисник чи адвокат, який ризикне допомогти, його можуть і не допустити до виконання своїх обов’язків. На сьогодні жодна незалежна міжнародна гуманітарна та правозахисна організація не має регулярного та повного доступу до українських військовополонених та цивільних полонених, які утримуються на території РФ та ВОТ.

Про це заявляють члени незалежної експертної місії Московського механізму ОБСЄ у своїх щорічних звітах про порушення та злочини, пов’язані з поводженням з українськими військовополоненими в РФ, а також інші організації.

Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) вже два роки не має вільного доступу до українських військовополонених у Росії та на тимчасово окупованих територіях, а в ті рідкісні моменти, коли відвідування дозволялися, їм показують лише тих полонених, які перебувають у відносно хорошому стані. Хворих і змучених українських полонених Росія приховує від Червоного Хреста. Про це організація повідомила агентству Reuters 18 вересня цього року.

За даними на лютий 2025 року повідомлялося, що в РФ налічується понад 180 колоній, де утримуються українці. Однак представники організації можуть потрапити лише до деяких із них. Український омбудсмен Дмитро Лубінець у грудні 2025 року в ефірі національного телемарафону також заявляв, що через відсутність доступу до полонених, які перебувають на території РФ та ВОТ, складніше підтвердити перебування людей у полоні.  

Однак проблема не лише в цьому. У травні 2026 року керівник секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охрименко в інтерв’ю «Укрінформу» заявив, що 375 українців не повернулися з російського полону живими. 

Фото: Telegram-канал «UkraineNow»

На тілах частини загиблих, повернутих до України, виявили сліди тортур та ненадання медичної допомоги. «На

жаль, у рамках репатріаційних заходів Росія передала 375 померлих військових та цивільних українців, яких вважали полоненими. З них 146 були підтверджені МКЧХ як полонені, а перебування в полоні 229 осіб було підтверджено іншими джерелами, серед яких свідчення звільнених з полону про те, що вони були живі. Росія передала їхні тіла з ознаками тортур, виснаження та ненадання медичної допомоги», — розповів Богдан Охрім.

Лауреат Нобелевской премии мира Дмитрий Муратов. Скриншот: видео CNN

20 вересня в ефірі CNN колишній головний редактор «Нової газети», лауреат Нобелівської премії миру Дмитро Муратов закликав західних журналістів і політиків говорити про долю політв’язнів у Росії

.«Про політичних в’язнів у Росії не говорять. Я розмовляв із президентами, дипломатами та послами. Здається, нікого не цікавить, як політичні в’язні живуть і помирають у Росії. Це жахливо. Будь ласка, допоможіть мені це виправити», — закликав Муратов. 

Політиків «розганяють» через зміни у законодавстві РФ

У Макіївській колонії № 32 минулого тижня вже оголосили, що зрештою всіх засуджених буде перевезено з цієї колонії на територію РФ.  

Макіївська колонія № 32. Фото: сайт окупантів  

Пояснили, що це робиться нібито для їхнього ж блага. Мовляв, через бойові дії може скластися ситуація, коли їх стане неможливо утримувати тут, бо не буде ані води, ані світла, ані вугілля для опалення приміщень. Усі приміщення в колонії опалюються вугіллям, а про те, що його видобуток на ВОТ у рази скоротився. Перебої з водопостачанням на ВОТ Донеччини спостерігаються чи не з початку повномасштабного вторгнення, проблеми з енергопостачанням відчуваються на ВОТ Донбасу вже близько пів року.

Проте не лише турбота про засуджених спонукає окупантів до скорочення кількості установ пенітенціарної системи на ВОТ. Причини можуть бути й економічними. Як пишуть російські ЗМІ, кількість колоній у самій Росії скорочується — частина засуджених відправляється на так зване «СВО», і, як правило, звідти не повертається. У результаті персонал пенітенціарних установ залишається без роботи. Можливо, «вислання» засуджених з ВОТ до РФ і врятує деякі російські колонії від закриття.

Принаймні, колонію суворого режиму № 124 у селищі Лідіївка в Донецьку вже «розвантажили», нібито через те, що вона перебуває в зоні обстрілів, що теж — правда. Заклад фактично вже не працює, хоча окупаційна влада про це офіційно не повідомляла. 

А офіційна причина переведення українців, засуджених за політичними статтями, на територію РФ — зміни в законодавстві країни-окупанта.  28 червня 2026 року одночасно набрали чинності закон і наказ Міністерства юстиції РФ, якими внесено суттєві зміни до російського Кримінально-виконавчого кодексу (КВК РФ). Зміни стосуються статей, що регламентують направлення засуджених до місць позбавлення волі для відбування покарання та їх переведення (між цими установами). Ці зміни одразу ж поширилися й на ВОТ України, які Росія називає своїми «новими регіонами».

Головні зміни в правилах направлення засуджених до місць позбавлення волі — це запровадження обмежень для тих, у кого встановлено «прихильність до ідеології екстремізму або тероризму», а також для засуджених іноземців та осіб без громадянства: їх заборонено направляти до виправних установ за місцем їхнього проживання або винесення вироку. Таких засуджених тепер направляють до установ без прив’язки до місця їхнього проживання — куди саме, вирішує ФСВП Росії. Їм також заборонено переводити до місць відбування покарання ближче до місця проживання їхніх близьких родичів.  

«Зміни спрямовані на запобігання поширенню екстремістської ідеології: щоб в одній колонії чи в’язниці не накопичилася критична маса засуджених за статтями про тероризм чи екстремізм… з метою усунення ризиків продовження радикальної діяльності та впливу на колишні зв’язки», — пояснила головна ініціаторка внесення змін до законодавства РФ, заступниця голови Мін’юсту Росії Олена Ардаб’єва. 

Обмін 14.08.2025, до якого увійшли й в’язні колонії № 32 у Макіївці. Фото: пресслужба Координаційного штабу України з питань поводження з військовополоненими

Тобто, у нашому випадку, неважливо, чи були політичні в’язні з Макіївської колонії № 32 переведені до РФ разом чи ні, «сидіти» вони точно не будуть разом. Їх «розпорошать» і розсадять упереміш із російськими засудженими. 

У Макіївській колонії № 32 після обміну 14 серпня 2025 року, під час якого колонію покинула приблизно половина «старожилів» — українських політв’язнів та військовослужбовців, які провели у полоні 6–8 років, все ще залишалося понад 35 в’язнів — громадян України (у тому числі 5 військовослужбовців) із тяжкими статтями, зокрема «екстремізм і тероризм». 

Тобто, за мірками російських законодавців, Макіївська колонія — просто розсадник «екстремізму та тероризму»! І це попри на те, що за час окупації міста (з травня 2014 року — прим. ред.) жоден із українських політв’язнів та військовополонених не втік, не влаштовував бунтів та акцій непокори. 

Святкування Трійці у Макіївській колонії № 32. Фото: сайт окупантів  

Більше того, ті, хто вийшов із цієї колонії в рамках обміну 14 серпня 2025 року, розповіли, що майже у кожного в кримінальній справі була відмітка «схильний до втечі», у зв’язку з чим їх перевіряли кожні дві години. Однак приблизно за рік до того, як вони вийшли на свободу, перевірки припинилися. Отже, адміністрація колонії до цього часу переконалася, що вони не схильні до втечі та інших актів непокори і загалом не становлять ніякої небезпеки для нікого. 

У «іноземних шпигунів» єдина надія — лише на обмін

Є також побоювання, що етапованих можуть помістити в зону з «особливим» режимом утримання — це режим, суворіший за «суворий». А ставлення персоналу в місцях позбавлення волі в РФ до українців і без того суворіше, ніж на ВОТ. Винятки, звичайно, трапляються. Але, як зазначають ті, хто вже вийшов на свободу в результаті обміну, — у колоніях на ВОТ ставлення до них більш лояльне, ніж у колоніях на території РФ — як з боку персоналу установ, так і з боку тих, хто відбуває покарання разом із ними за кримінальними статтями. Кримінальники майже до всіх «політичних» спочатку намагаються «приборкати» (морально та фізично пригнічують — прим. ред.). Однак, найчастіше, у колоніях на ВОТ до незворотних наслідків, наприклад, вбивства, цей процес не доходить. 

Окрім статей «тероризм» та «екстремізм», у вироках ув’язнених-громадян України, як правило, фігурує ще й «шпигунство». Майже всі ті, кому доведеться переїжджати з Макіївської колонії до російської, мають таку статтю у вироку, що означає, що вони засуджені до тривалих термінів — від 10 до 17 років.  А більшість політичних в’язнів у Макіївській колонії № 32, як ми вже згадували, перебувають у неволі вже 7–9 років. Цій категорії засуджених розраховувати на помилування не доводиться. Їхній порятунок — виключно обмін. 

Політичні в’язні, які тривалий час перебувають у неволі, є, звісно, не лише в Макіївській колонії № 32: серед кримських татар, які спочатку відбували покарання на території РФ, є в’язні совісті, які незаконно перебувають у полоні окупантів з 2015 року.  І, на жаль, у списках на обмін «старожили» колоній не перші в черзі. 

Як неодноразово заявляв у своїх інтерв’ю Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, українська сторона, формуючи списки для обміну, відповідно до Женевських конвенцій та міжнародного гуманітарного права, визначає ключові пріоритети в такому порядку: 

1. Тяжкопоранені та тяжкохворі. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, ця категорія має бути репатрійована в першу чергу. 

2. Жінки. Повернення жінок, які перебувають у полоні — як військовослужбовиць, так і цивільних — перебуває під особливим контролем українського омбудсмена.

3. І, нарешті, ті, хто тривалий час перебуває в полоні. Однак у цій категорії пріоритет надається не тим, хто провів 7–11 років у полоні у окупантів, а військовополоненим, які потрапили в полон після повномасштабного вторгнення. Серед них — і захисники Маріуполя. 

І така черговість також є обґрунтованою. Українські військовополонені перебувають у смертельній небезпеці. Як ми вже зазначали вище, їх насамперед піддають приниженням і тортурам.   

Але сьогодні ми все ж говоримо про «старожилів» Макіївської колонії № 32, яких саме зараз їхні близькі та громадськість можуть «вигубити з поля зору».  

«Мова йде буквально про їхній порятунок. Вони терпляче чекали своєї черги на обмін, — розповідає мама одного з «старожилів» Макіївської колонії № 32, яка побажала залишитися невідомою. — Адже до хлопців доходять новини зі зовнішнього світу, зокрема, звістки з фронту. 

Наслідки теракту, що стався 28 червня 2022 року в колонії в Оленівці, Донецької області. Фото: gp.gov.ua  

Вони дуже переживали, коли стався теракт у Оленівці (у ніч на 28 червня 2022 року, внаслідок якого загинуло понад 50 полонених захисників «Азовсталі» та понад 130 було поранено — прим. ред.). 

Раділи, коли з полону звільняли когось із захисників Маріуполя. Особливо тих, хто гостро потребував медичної допомоги. Завжди казали: «Їм було гірше, ніж нам». 

Вони також раділи, коли минулого року з їхньої 32-ї колонії звільнилася майже половина їхніх товаришів-однодумців. 

Але зараз наші близькі самі перебувають у великій небезпеці: вони можуть просто зникнути з поля зору — тобто зникнути для нас безвісти. У російських в’язницях їх можуть «загнати до смерті» російські злочинці — вбивці та ґвалтівники, з якими їх «змішають». 

Їхній єдине порятунок зараз — негайний обмін. І тих, кого вже етапували, і тих, кого готують до відправки. Ми можемо надовго втратити зв’язок із ними. І ця думка зводить з розуму. Вони постраждали за Україну. Усі ці роки сподівалися на обмін, тому відмовлялися отримувати російські паспорти. Невже Україна нічого не зможе зробити для того, щоб вони, нарешті, вийшли на свободу?!». 

Син моєї співрозмовниці — один із тих, хто вже «відсидів» понад 8 років. Його етапуватимуть. Коли саме і куди — він, як і його товариші по нещастю, ще не знає. Це може статися в будь-який момент. Так довго чекати на звільнення сина, а замість цього тепер тремтіти від думки, що зв’язок із ним може бути надовго втрачений, — це справді страшно. Це зводить з розуму.

Олена Смирнова