Загроза зростає щодня: чому евакуація родин із дітьми з Донеччини є єдиним способом урятувати життя

Безпекова ситуація у прифронтових районах Донецької області стрімко погіршується. Постійні російські обстріли, авіаудари та атаки на цивільну інфраструктуру перетворюють щоденне життя мешканців регіону на смертельну небезпеку. У найвразливішому становищі опинилися діти, які не можуть самостійно подбати про власну безпеку, тому захист їхнього життя залишається безумовним пріоритетом.

Цифри та факти: ситуація у регіоні протягом вересня

Попри постійні ворожі удари, на підконтрольній Україні частині Донеччини станом на початок вересня залишалися близько 91 тисячі жителів, серед яких — 4368 дітей. За інформацією очільника Донецької обласної військової адміністрації Вадима Філашкіна, місцева влада та комунальні служби продовжують працювати там, де це дозволяє безпекова ситуація, та готують регіон до складного опалювального сезону.

Проте інтенсивність бойових дій змушує ухвалювати суворіші рішення щодо захисту цивільних. Лише протягом вересня область двічі розширювала зону обов'язкової евакуації дітей у примусовий спосіб:

• 16 вересня: У зв'язку з погіршенням ситуації зону примусової евакуації родин із дітьми розширили на окремі населені пункти Святогірської, Слов'янської та Новодонецької громад.
• 25 вересня: Під час засідання Координаційного штабу було ухвалено рішення про чергове розширення зони примусової евакуації родин із дітьми з окремих населених пунктів Святогірської громади, територій міста Слов’янськ та селища Суханівка.

Небезпека поруч

Буквально щодня у прифронтових зведеннях поліції через постійні російські обстріли та прямі атаки по житлових кварталах є інформація про постраждалих мешканців, серед які й діти.

Зокрема, в дописі правоохоронців за 21 вересня йдеться, що під вогнем перебували 10 населених пунктів Донеччини: міста Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ, селища Біленьке, Красноторка, Малотаранівка, Шабельківка, Ясногірка, села Новобахметьєве, Криниці.

Руйнувань зазнали 50 цивільних об’єктів, з них 36 житлових будинків.

По Краматорську росіяни завдали 16 ударів: двома бомбами «КАБ-250», РСЗВ «Торнадо-С», дронами. Одна людина загинула, семеро зазнали поранень. Серед постраждалих – двоє дітей. Одного з хлопчиків у важкому стані рятували поліцейські-парамедики: надали допомогу на місці та доставили в лікарню.

Чому необхідно виїжджати вже зараз

Рішення про примусову евакуацію неповнолітніх у супроводі батьків чи законних представників ухвалюються виключно з однією метою — не допустити нових жертв серед цивільного населення та зберегти життя дітей.

Залишатися в зоні активних бойових дій — це свідомий і невиправданий ризик з огляду на кілька ключових факторів.

По-перше, це пряма загроза життю та здоров'ю: ворог застосовує важке озброєння по цивільних кварталах, а евакуаційні пункти та маршрути стають цілями для цілеспрямованих атак.

По-друге, наразі у більшості районів вже неможливо забезпечити повноцінне перебування родин з дітьми. Навіть за умов підготовки до опалювального сезону, вчасне ремонтування зруйнованих обстрілами мережі електро-, газо- та водопостачання під вогнем стає технічно неможливим.

І головне, це психологічне та фізичне виснаження дітей. Тивале перебування в укриттях чи підвалах під звуки вибухів завдає непоправної шкоди дитячій психіці та позбавляє їх права на нормальний розвиток і навчання.

Нагадаємо, що держава забезпечує повний супровід процесів евакуації. До допомоги залучені місцеві військові адміністрації, поліція, рятувальники ДСНС та служба у справах дітей. Родини супроводжують на всіх етапах — від безпосереднього виїзду з небезпечної зони до прибуття в приймальні пункти та подальшого розміщення у безпечніших регіонах України.

Замість післямови

Евакуація з прифронтової Донеччини — це не вияв слабкості, а єдине відповідальне рішення батьків задля збереження життя своїх дітей. Ворог свідомо нищить міста та села, не залишаючи цивільним шансів на безпечне існування. Своєчасний виїзд у більш безпечні регіони дає змогу витягнути дітей з-під вогню та надати їм шанс на майбутнє.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”/SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України”/SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Анна Біла