«Козачі класи» для дітей окупованої Донеччини: як Росія використовує історію для мілітаризації школярів

З 1 вересня в школах окупованих Донецька, Макіївки, Докучаєвська та Маріуполя відкриють так звані «козачі класи» для учнів п’ятих класів. Окупаційна влада називає це «козачим компонентом у системі освіти», який поєднуватиме вивчення історії, ідеологічне виховання та початкову військову підготовку.

На перший погляд, може здатися, що йдеться про черговий факультатив або гурток. Однак насправді нова ініціатива є черговим кроком Росії до повної мілітаризації освіти на тимчасово окупованих територіях України та інтеграції українських дітей у власний військово-ідеологічний простір.

Військова підготовка стає частиною шкільної програми

Як повідомляє Центр протидії дезінформації, на відміну від «Юнармії» та інших російських парамілітарних організацій, діяльність яких формально відбувається поза навчальним процесом, «козачий компонент» стане обов’язковою частиною шкільної програми.

Крім того, для учнів нових класів планують запровадити спеціальну форму. Про це заявив так званий отаман «Союзу козаків Новоросії» Олександр Єфременко.

«Учнів козачих класів планується забезпечити формою. Це питання зараз обговорюється, щонайменше ми хочемо запровадити її для різних урочистих та парадних заходів», — зазначив він.

Таким чином, йдеться не лише про додаткові уроки, а про формування окремого середовища з власною символікою, ритуалами та ідеологічними настановами.

У Центрі протидії дезінформації наголошують, що Росія послідовно перетворює систему освіти на окупованих територіях на інструмент війни.

«Впровадження таких класів — це спроба стерти українську ідентичність дітей на тимчасово окупованих територіях і примусово інтегрувати їх у російську військову машину», — зазначають у ЦПД.

Старий інструмент російського імперіалізму

Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету Вадим Задунайський переконаний, що використання козацької тематики Росією є продовженням багаторічної імперської політики.

«У тому, що російська влада сьогодні використовує козацьку тематику на тимчасово окупованих українських землях, немає нічого дивного. Така практика є звичним інструментом у руках російського імперіалізму», — зазначає історик.

За його словами, Кремль активно використовує контрольовані козацькі організації ще з 1990-х років. Після указу президента Росії Бориса Єльцина про створення державного реєстру козацьких організацій виникла система так званого «реєстрового козацтва», яка фактично стала інструментом державної політики.

Саме представники таких структур брали участь в окупації Криму та подіях на Донбасі у 2014 році.

Боротьба за історичну пам’ять

На думку Вадима Задунайського, головною метою створення «козачих класів» є не популяризація історії, а переписування минулого та витіснення української історичної пам’яті.

«Для місцевих мешканців козацька спадщина досі є важливою складовою історичної пам’яті, яка базується на минувшині Запорозької Січі. Саме тому окупанти намагаються переписати цю традицію під російські імперські наративи», — пояснює науковець.

За його словами, на окупованих територіях застосовуватимуться ті самі методи, які десятиліттями використовувалися на Дону та Кубані для формування лояльного до Кремля «козацтва».

До цього процесу залучатимуть не лише російських представників, а й місцевих колаборантів. Таким чином окупаційна адміністрація намагатиметься створити ілюзію спадкоємності між історією українського козацтва та сучасними російськими проєктами.

Чому мішенню стали п’ятикласники

Особливу увагу експерт звертає на вік дітей, для яких створюють нові класи.

П’ятикласникам зазвичай 11–12 років — саме в цей період активно формується світогляд, уявлення про державу, історію та власну національну ідентичність.

«Все це передбачає не тільки промивання мізків з метою підсилення проросійських настроїв у регіоні, але й інтегрування у загальноросійський козацький простір», — зазначає історик.

На його думку, воєнізоване виховання молоді має й більш прагматичну мету — підготовку майбутнього кадрового резерву для російських силових структур та армії.

«Воєнізований "русско-мировський" вишкіл місцевої української молоді вочевидь готує її до участі як слухняних бійців у подальших імперських агресивних війнах проти України та інших непідконтрольних Москві держав», — наголошує Задунайський.

Кому належить козацька спадщина Донеччини

Особливий цинізм ситуації полягає в тому, що окупаційна влада намагається використати історію козацтва саме на території, яка історично була тісно пов’язана із Запорозькою Січчю.

Ще у XVII–XVIII століттях значна частина сучасної Донеччини входила до складу земель Війська Запорозького Низового.

На узбережжі Азовського моря існувала Єланецька паланка Запорозької Січі. Після розмежування земель між Військом Донським і Запорозьким військом у 1746 році найсхіднішою адміністративною одиницею запорожців стала Кальміуська паланка. Її адміністративний центр знаходився на козацькому форпості Домаха — на території сучасного Маріуполя.

На території нинішнього Донецька існували українські козацькі поселення Крутогорівка та Олександрівка. Саме ці землі були частиною українського козацького світу задовго до появи радянського Донбасу чи сучасних російських імперських концепцій.

Після знищення Запорозької Січі у 1775 році Російська імперія почала активне освоєння та колонізацію регіону, поступово витісняючи українські історичні традиції.

Освіта як інструмент окупації

Запровадження «козачих класів» стало черговим етапом масштабної кампанії з русифікації дітей на окупованих територіях. Раніше окупаційна влада вже інтегрувала до шкільних програм курси «розмов про важливе», уроки пропаганди, обов’язкові церемонії підняття російського прапора та участь школярів у діяльності «Юнармії».

Тепер до цього додається ще й системна військово-ідеологічна підготовка під прикриттям «козацьких традицій».

Боротьба за історичну пам’ять і національну ідентичність дітей на окупованих територіях стає одним із ключових фронтів російсько-української війни. Адже йдеться не лише про сучасність, а й про те, яким буде майбутнє покоління українців після завершення окупації.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Роман Лазоренко