Арда Туран: Ця перемога дуже важлива і безмежно радує нас, адже дозволяє і надалі мріяти про Лігу чемпіонів

– Іноді під час матчу ми піддавалися емоціям, адже є молодою командою й не могли виконувати певні речі на тому рівні, на якому робимо це зазвичай. Після пропущеного гола ми дещо похитнулися, однак згодом повернулися до своєї звичної гри. Почали демонструвати реакцію та частіше вигравати єдиноборства на полі. В АЕКа є двоє центральних нападників і двоє вінгерів, які готові вибігати в контратаки, водночас це створює певні слабкі місця в обороні команди, тож ми приділили особливу увагу цьому аспекту. Загалом, уважаю, у цьому матчі ми краще впоралися зі складними моментами. Ця перемога дуже важлива і безмежно радує нас, адже дозволяє і надалі мріяти про Лігу чемпіонів та продовжувати власний шлях. Саме тому я щасливий і від щирого серця хочу привітати своїх гравців.

– Аліссон був справді небезпечним гравцем. Ближче до перерви ви почали швидше доставляти йому м’яч, і тоді стало добре видно, яку загрозу він становить. Упродовж усього першого тайму він був небезпечним. Коли м’яч швидко доходив до Аліссона, він ставав справжньою загрозою. Ви погоджуєтеся з цим?

– Койта – дуже небезпечний гравець в атаці, але він має певні проблеми з поверненням в оборону, саме тому перед матчем ми вирішили, що наш тактичний задум може полягати у використанні правого флангу. Ми хотіли створювати там чисельну перевагу й перевантажувати цю зону впродовж усього поєдинку. Однак проблема полягала в тому, що, просуваючи м’яч на цей фланг, ми використовували забагато проміжних передач, щоб перевести м’яч. Можливо, іноді ми могли обходитися без них, наприклад, виконувати передачу від нашого лівого центрального захисника одразу на правого захисника або безпосередньо на Аліссона. Певно, цей аспект ми могли реалізувати краще. А те, що я справді побачив у першому таймі, – нам бракувало реакції на полі. Наша система ґрунтується на передачах і реакції, але в першому таймі ми були далекі від того, що мали демонструвати в цьому плані. Вважаю, у певні моменти ми дещо піддалися емоціям і впливові атмосфери стадіону. Я погоджуюся із зауваженням щодо Аліссона. Він поки що грає трохи далеко від зон, звідки можна забивати, тримається на відстані від воріт, а міг би частіше вриватися до штрафного майданчика, та коли я заплющую очі й уявляю його майбутнє як футболіста, бачу справді чудові перспективи. Переконаний, на нього чекає велике майбутнє.

– Вітаю, Містере! Раніше ви говорили про те, наскільки важливо було провести цей матч попри всі обставини, пов’язані з війною, у боротьбі, яку ви ведете разом із клубом. Але ця гра мала для вас значення і з іншої причини: 12 років тому саме на цьому стадіоні, на цій самій арені ви здобули путівку до фіналу Ліги чемпіонів. А сьогодні ви здобули свою першу перемогу в Лізі чемпіонів уже як головний тренер. Що відчуваєте, усвідомлюючи все це?

– Чесно скажу, іноді мене теж переповнюють емоції, коли я про все це думаю. Але, вважаю, сьогодні головні дійові особи цієї історії – гравці. Наприклад, коли Мендоза забив гол, я подумав про те, що це вже третій гол нашої команди. І водночас згадав, що свого часу в тому матчі за «Атлетіко» я також забив третій гол. А ще я подумав про те, що лише три місяці тому Мендоза грав за «Кривбас», а тепер виступає тут і забиває голи в Лізі чемпіонів на найбільших стадіонах світу. У футболі завжди будуть різні тактики й ігрові системи. Наприклад, раніше команди використовували останніх захисників, які діяли позаду основної лінії оборони, а більшість грала за схемою 4–4–2. Зараз більшість діє за схемою 4–3–3. Але дещо залишається незмінним: футбол – це гра емоцій, і нам завжди потрібно грати так, як ми це робили на вулицях у дитинстві, зокрема сміливо йти в обіграш один в один. Тому я вважаю, що вміння переживати й передавати такі емоції надзвичайно важливе. І я також дуже щасливий, що зараз перебуваю саме тут, на цій посаді, на цьому стадіоні.

– Містере, вітаю з фантастичною перемогою! До сьогодні українські клуби провели в Англії загалом 35 матчів: 28 разів програли й 7 разів зіграли внічию. Тож «Шахтар» став першим українським клубом в історії, якому вдалося перемогти в Англії. Насамперед вітаю вас із цим досягненням! Що ви відчуваєте як молодий турецький тренер, який дуже пишається своєю роботою в Україні та відчуває особливий зв’язок з українським народом?

– Я радий, що нам вдалося змінити цю статистику. Не має значення, граємо ми вдома чи на виїзді. А сьогодні я особливо щасливий, що нам вдалося подарувати усмішки дітям, які, можливо, саме в цей момент перебувають під загрозою атак дронів і бомб. Вважаю, це вартує всіх можливих успіхів у світі. І саме це мене найбільше тішить.

– Завтра на вас знову чекає довга дорога в Україну. Чи робить така перемога цю подорож трохи легшою? І друге запитання: ви вже згадували про це, але сьогодні за матчем стежило багато людей в Україні. Наскільки особливими для вас є відчуття від того, що ви подарували їм цю перемогу?

– Звісно, після перемоги подорожі даються легше. Якщо чесно, є велика різниця між тим, коли вирушаєш у таку дорогу після поразки, і тим, коли перед цим здобуваєш перемогу. Але, як я вже казав, для нас є дещо важливіше. Зараз я хочу підсумувати все одним реченням. Ми хочемо, щоб футбол якомога більше дарував дітям надію та наближав мир. Зараз для нас немає іншого сенсу виступати в Лізі чемпіонів. Це все, що ми можемо зробити для українського футболу.