Волонтеры и активисты требуют отставки замминистра за дискриминацию переселенцев

Вчера, 22 июля, в Киеве состоялась пресс-конференция «Право на достоинство, или Отношение к переселенцам как индикатор здоровья общества» с участием волонтеров Киева и Донбасса.

Инициативная группа в составе киевского волонтерского объединения, известного как «Фроловская, 9/11» и организаций, входящих в «Коалицию патриотических сил Донбасса», подготовили совместное обращение к Президенту Украины, главе Кабмина, председателю СНБО и омбудсмену с требованием отставки замминистра Министерства социальной политики Василия Шевченко – за перекладывание ответственности за бездеятельность с собственного ведомства на вынужденных переселенцев, а также дискриминационные высказывания в их адрес.

Также в Обращении содержатся предложения гражданского сектора о том, как сделать работу государства более эффективной, чем она ведется сейчас.

Напомним, что в прямом эфире «Радио Свобода» замминистра записал себе в актив работу волонтеров, а в бездеятельности министерства обвинил «жителей Востока» по принципу «сами виноваты» - выбрали режим, который оставил Украину с пустой казной и лишил возможности помогать переселенцам.

Вопрос о том, как Минсоц распоряжается миллионами, поступающим в помощь переселенцам от международных фондов, был, впрочем, не главным в обсуждении. Главой проблемой общественники считают отсутствие политической воли на комплексное решение проблем ВПЛ.

«Социальные работники низшего и среднего звена в основном идут навстречу в рамках своих полномочий, даже приходят к нам работать волонтерами. А на высшем уровне чиновники Минсоца вообще не хотят вникать в проблемы и не знают, что на каком этаже у них творится. Шевченко спокойно говорит о том, что за год ничего не сделано – так пусть освободит место!», - считает волонтер Фроловской Оксана Сухорукова, которая была оппонентом замминистра на эфире «Радио Свобода» и окончательно убедилась в невозможности диалога.

«Более того, мы уже и не хотим, чтобы государство нам помогало, лишь бы не мешало», - таково мнение еще одного координатора Фроловской Елены Лебедь.

Социальный психолог, конфликтолог Ирина Брунова-Калисецкая отметила все-таки необходимость диалога, чтобы заставить чиновников мыслить стратегически. По ее словам, переселенцы – лишь первый социальный вызов, и от того, как государство на него прореагирует, зависит решение следующего круга проблем. Участники боевых действий, инвалиды, дети войны, люди, чьи дома разрушены, и т.д. – очень скоро обществу придется столкнуться и с этими категориями граждан. И если не будет выработан эффективный механизм работы профильного ведомства, то «сами виноваты» больше не поможет.

«Обобщения и обвинения нас не спасут. Необходимо признать, что проблемы общие – например, не только переселенцы у нас вынужденные, но и громады вынуждены их принимать. Старая система не была готова к таким вызовам. И если у чиновника не получается изменить систему, а получается только обострять ситуацию, надо менять чиновника», - уверена психолог.

В свою очередь, дончанин Роман Омельченко – cо-координатор Гражданской инициативы «Активная гражданская позиция» – заверил, что большинство переселенцев не мечтает быть иждивенцами, а готовы работать на благо местных громад в рамках расширения правового поля.

«Мы целыми пакетами отправляем чиновникам свои наработки, но складывается впечатления, что они никому не нужны», - охарактеризовала эффективность нынешних коммуникаций с профильными учреждениями активист КПСД, руководитель Донецкого пресс-клуба Татьяна Строй.

Все требования и предложения к руководству страны были представлены журналистам в ходе пресс-конференции:

1. Отставка заместителя министра Министерства социальной политики.Шевченко и публичного извинения Министерства по дискриминационную риторику своего представителя.

2. Объединение усилий государственных структур и неправительственных организаций с целью разработки комплексной стратегической программы поддержки ВПО, которая бы включала как решение базовых вопросов (жилье и работа для наиболее нуждающихся), так и создание возможностей для активных переселенцев реализовывать собственные инвестиционные проекты, направленные на стимуляцию самоорганизации ВПО и экономику страны в целом.

3. Создание Единого координационного центра с участием общественных организаций для прозрачного и понятного осуществления краткосрочных и долгосрочных программ поддержки ВПО, и введение должности вице-премьер-министра по вопросам ВПО, который будет нести ответственность за координацию действий всех структур и ведомств и принятие решений.

4. Стимулирование государственных и независимых СМИ к наполнению информационного поля качественными материалами, освещающие проблемы интеграции ВПО в жизни местных общин, публичного обсуждения и разъяснения принимаемых мер в рамках государственной стратегии, развенчание мифов и предотвращения использования «языка вражды», раскалывающего общество.

В настоящий момент свои подписи под Обращением поставили 20 общественных организаций:

ЗВЕРНЕННЯ

ГРОМАДСЬКИХ ТА ВОЛОНТЕРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ

За даними ООН, Україна знаходиться серед ТОП-10 країн світу за кількістю внутрішніх переселенців. Від початку конфлікту на Донбасі близько 1,4 млн.осіб залишили свої домівки та розподілилися – практично без допомоги держави – по Україні починати нове життя «з нуля».

За рік ситуація не змінилася – внутрішньо переміщені особи (ВПО) або адаптуються за рахунок самоорганізації, або продовжують отримувати підтримку та допомогу від неурядових та міжнародних організацій, проте не від держави.

Протягом 2014-2015 рр. КМУ прийнято 11 постанов та розпоряджень щодо ВПО, здебільшого стосовно порядку реєстрації та організації обліку ВПО, кінцевою метою якого було створення єдиного реєстру для систематизації різних видів допомоги.

Мету не досягнуто й досі – єдиного реєстру немає, правила реєстрації нескінченно змінюються, переселенці заходять на чергове коло, щоб отримати мінімальні соціальні виплати, але ніхто, як і раніше, не знає, скільки серед ВПО чоловіків та жінок, дітей та інвалідів, пенсіонерів та підприємців, студентів, медиків, бухгалтерів тощо, аби елементарно розібратися, яка саме і кому допомога потрібна.

Проект «Комплексної державної програми інтеграції, соціальної адаптації та захисту і реінтеграції внутрішньо переміщених осіб на 2015-2016 роки», що був запропонований Міністерством соціальної політики України, не має чітких механізмів реалізації, кількістних показникиів ефективності, а також кінцевих строків виконання запропонованих заходів; не містить чітких та дієвих механізмів інтеграції та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб, а, відповідно, не сприяє реалізації потреб та можливостей величезного – мільйонного – людського ресурсу, який абсолютно не прагне ставати утриманцем.

Оскільки ВПО немає у стратегічних розробках держави, відповідним чином вони представлені й в інформаційному просторі. На офіційних сайтах профільних установ та в соцмережах реалізується формальний підхід до висвітлення проблематики ВПО: малоінформативний та неефективний з точки зору побудови комунікацій. Відсутність конструктивного діалогу, зображення переселенців як об’єктів, а не суб’єктів життя країни, штучно породжує інформаційний вакуум. Цю порожнечу швидко заповнють міфами, байками, «страшилками» окремі особи та організації для нагнітання соціальної напруги в Україні.

Так, 9 липня перший заступник міністра Мінсоцполітики Василь Шевченко в ефірі «Радіо «Свобода», виправдовуючи бездіяльність своєї установи, заявив: «Відомствам дісталася фінансова система після режиму, який, до речі, був обраний переважно сходом цієї країни».

Очевидно, що таким чином посадова особа, наймана суспільством для вирішення соціальних проблем:

а) перекладає свою відповідальність на категорію громадян, яким зобов’язана допомагати;

б) своїми дискримінаційними оціночними судженнями (що не мають ніякого відношення до дійсності) поглиблює проблему стигматизації переселенців;

в) дає своїм підлеглим карт-бланш на чиновницьке свавілля, якого у ставленні до ВПО й без того вистачає.

Також очевидно, що посадова особа транслює один з вже укорінених в суспільній свідомості міфів, оснований на колективній відповідальності всіх вихідців зі сходу України за те, що відбувається на Донбасі, що також є індикатором неефективної соціальної політики держави щодо ВПО, їх дискримінації та віктимізації.

Важко уявити, щоб у державі, яка поважає своїх громадян, відомство, покликане допомагати найбільш незахищеним людям, допустило би подібний вислів з вуст високопосадовця, що підміняє конституційні права громадян «правом сильного» та поглиблює конфлікт у соціальній сфері. Однак, мовчання Шевченка у відповідь на запити ЗМІ та обурення у соцмережах свідчить про те, що він не вважає свою риторику некоректною, а себе – чиновником, що не відповідає займаній посаді.

Вважаючи таку поведінку представника держави неприпустимою та такою, що містить загрози для українського суспільства, а також на підставі того, що переважно саме ми, громадські активісти та волонтери, протягом року виконували функції Міністерства соціальної політики, долаючи чиновницькі перешкоди, вимагаємо:

1.​ Відставки заступника міністра Міністерства соціальної політики В.Шевченка та публічного вибачення Міністерства за дискримінаційну риторику свого представника.

2.​ Об’єднання зусиль державних структур та неурядових організацій з метою розробки комплексної стратегічної програми підтримки ВПО, яка б включала як рішення базових питань (житло та робота для найбільш нужденних), так і створення можливостей для активних переселенців реалізовувати власні інвестиційні проекти, спрямовані на стимуляцію самоорганізації ВПО та економіку країни в цілому.

3.​ Створення Єдиного координаційного центру за участю громадських організацій для прозорого та зрозумілого здійснення короткотермінових та довготермінових програм підтримки ВПО, а також впровадження посади віце-прем’єр-міністра з питань ВПО, який би ніс відповідальність за координацію дій всіх відомств та держструктур та за прийняття рішень.

4.​ Стимулювання державних та незалежних ЗМІ до наповнення інформаційного поля якісними журналістськими матеріалами, що повно та достовірно висвітлюють проблеми інтеграції ВПО у життя місцевих громад, публічного обговорення та роз’яснення заходів, які вживаються у рамках державної стратегії, розвінчення міфів та запобігання використання «мови ворожнечі», що розколює суспільство.

Підписи: